Олена Вовк – харків’янка. Здобула вищу педагогічну освіту, отримала диплом вчителя початкових класів, образотворчого мистецтва та психолога. Проте за фахом не працювала. З головою поринула в приватне підприємництво. «Свою боротьбу проти «руського міра» починала з Харківського автомайдану, – розповідає Олена. – Тоді тисячі людей вийшли показати свою проукраїнську позицію і сказати «ні» окупантам. А коли рашисти таки вторглися на нашу землю, ми організувалися та почали волонтерити спочатку за свої кошти. Затим до нас доєдналися небайдужі, – збирали речі, продукти, амуніцію, інше необхідне для наших Захисників. Згодом наше волонтерство розділилося на два напрямки: допомога бійцям та сім’ям загиблих».
Вперше на Донбас Олена Вовк вирушила на початку літа 2014 року разом з іншими волонтерами. Тоді у Слов’янськ доставили військову форму, взуття, харчі тощо. «У той час все доводилося шукати, діставати, – продовжує свою історію жінка. – Вивчали, що таке тактичне взуття, рукавиці, окуляри… Бо до цього навіть не чули, що такі є і для чого вони потрібні, чим відрізняються від звичайних аналогів». Відтоді майже десять років двічі-тричі на тиждень Олена зі своїми однодумцями доставляли необхідне на передову. З ними вже підтримували контакт військові з різних підрозділів, тож список необхідного дедалі збільшувався. Жінка каже, що не було такого, чого вони не змогли б дістати, адже волонтерська мережа розширювалася і не обмежувалася Україною. «Бувало, що не кожний з нас мав бронежилет та каску, вирушаючи в чергову поїздку, проте це не ставало перешкодою, щоб поспішати до наших хлопців з черговим необхідним вантажем. Не раз ми потрапляли й під обстріли. Ми вивозили поранених з Дебальцевого, Іловайська… Відвозили тіла до рідних і допомагали з похованням».
Вам також може сподобатися
В одну з таких поїздок Олена познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Вадимом. Він проходив службу в батальйоні «Донбас». А починав, як і вона, з Майдану. Лише Київського. Чоловік і досі виконує свій військовий обов’язок. Адже після початку повномасштабного вторгнення рашистів 24 лютого 2022 року він в числі перших пішов записуватися до лав територіальної оборони. Після звільнення Харківщини чотири місяці обороняв Бахмут. Після реабілітації від отриманого там поранення знищує окупантів на Запорізькому напрямку. А ще раніше Вадим був в числі тієї єдиної групи, яка вийшла з оточення з Іловайська зі зброєю в руках…
«Якщо ми і бачимося раз на пів року – то це дуже добре, – каже Олена. – Проте, як тільки випадає нагода, він дає про себе знати, щоб не хвилювалася».
У 2018 році жінка здійснила давню мрію та відкрила власний тату-салон. Справа захоплювала та дуже подобалася, адже створювала красу на тілі. «Але мій бізнес, моє житло зруйнували рашисти, випустивши ракети по нашому мирному місту, – з болем згадує жінка. – І лише в 2023 році завдяки підтримці друзів-військових, які й вмотивували мене знову зайнятися улюбленою справою, розвиватися далі, я відновила роботу».
Тату Олени Вовк прикрашають руки, груди та інші частини тіл багатьох українських бійців. Набивала зображення вона і «азовцям», і «айдарівцям», і військовим інших підрозділів. Жінка каже, що має багато клієнток. Вони, до речі, зазвичай терплячіші за чоловіків. З початком повномасштабного вторгнення люди частіше стали замовляти для тату патріотичні зображення, поділилася власними спостереженнями Олена.
«У тату-студії ми й вчимо цій справі інших. Здебільшого – військових, – зізнається жінка. – І робимо це безкоштовно. Звичайно, не з кожного вийде тату-майстер, бо до цього потрібно мати хист».
Олена не дивиться телевізор. Про новини дізнається з інтернету або від друзів, які нині в строю, які боронять Україну від ворожого нашестя. І каже, що не має права опускати рук, бо нашим хлопцям на передовій набагато складніше в окопах. І всім нам потрібна Перемога, яку можна отримати, лише об’єднавши зусилля.
