«Через свої роботи я розмовляю Богом, аби через них Він розмовляв з іншими людьми – переконана 27-річна Анна Зеленчук із Криворівні, що на Івано-Франківщині. – Бо для швидкої Перемоги нам, українцям, конче необхідно укріпити віру».
Тисячі її воскових хрестиків, виготовлених зі спеціальними захисними молитвами, слугують потужними оберегами Захисників на передовій (вони їх носять в спеціальній упаковці біля документів), чимало з них знайшли чільне місце у храмах, державних установах, оселях українців і жителів закордоння. А 365, як днів у році, жоден з яких не повторюється, – як молитви за Україну – увійшли в спеціальну колекцію, до виготовлення якої спонукнуло повномасштабне вторгнення.
Анна назвала її, колекцію, «Квітнедаром»: «Цей Божий дар, що зісланий на мене, повинен квітнути серед людей». Якщо хтось замовляє собі хрестик з колекції, майстриня обов’язково виготовляє аналог. В майбутньому планує узяти їх в рамочки під скло, аби неушкодженими збереглися для наступних поколінь.
Кожен хрестик неповторний
Нині дівчині охоче замовляють, особливо з Європи, кольорові, великі і малі, хрестики з уже «Гуцульського квітнедару» (різнобарвний віск вміщує всю гаму гуцульського орнаменту). Не меншою популярністю користуються Стрітенські, обрядові, свічки-писанки, прикрашені талановитою майстринею. Наразі християнка розробляє нову колекцію робіт, що символізуватиме Перемогу, яка, переконана близько, і залюбки проводить майстер-класи не лише місцевим школярам, а й охочим туристам: обереги, виготовлені власноруч під егідою майстрині, мають особливу енергетику.
Ці потужні обереги воїни беруть на передову
…Ще опановуючи спеціальність «Туризм» на географічному факультеті Чернівецького Національного університету, гуцулка вирішила, що своєю працею неодмінно примножуватиме славу виключно рідного краю, стаючи у нагоді землякам, бо ж, переконана, знадобитися потрібно там, де народилася. Отримавши диплом магістра, здібне дівча трохи побувало на сезонних роботах у Польщі та Чехії, адже спробуй працевлаштуйся у нас молодому спеціалісту без досвіду.
Прикрашає майстриня й свічки
Воскові хрестики у тій місцині роблять в кожній домівці – один, раз в рік, на Йордан. Витягнувши з банки, після процедури освячення, його вішають над вхідними дверима. Через кілька днів після повномасштабного вторгнення, щира українка, не знаходячи собі місця, сіла за виготовлення хрестика (хоч не на часі). Незчулася, як від одного перейшла до іншого… Візерунки несподівано стали з’являтися в процесі виготовлення: кола, квадрати, ромби, їхнє поєднання.
«Я не розуміла і не знала наперед, яким буде результат, – зізнається. – Переконана: моїми руками керував Всевишній. Я завжди у всьому відчувала Його руку і підтримку. Він казав мені: «Не бійся. Починай. Я поруч». Москалі нищили все українське, я ж натомість прагнула його стверджувати-укріплювати, особливо гуцульську культуру. Тоді вирішила зробити стільки хрестиків оберегів, скільки днів у році». На це пішло у мисткині близько чотирьох місяців. Зібравши колекцію, не припинила виготовляти потужні обереги: дарувала їх на церкви, односельцям, землякам, які пішли на фронт, передавала капеланам, щоб ті відвозили бійцям. Творчість щоднини виходила на новий рівень, вдосконалювалася, від звичного воску дівчина перейшла до кольорового (що той, що той мусить бути високої якості).
Особливою популярністю користуються кольорові хрестики
Муза норовлива: то присаджувала Анну за роботу на дві-три години, то ледь не на всенький день. Насправді, розповідає вона, процес виготовлення одного хрестика доволі тривкий і вимагає ювелірної точності у підготовці й поєднанні деталей.
Нині роботи уже знаної навіть за межами України майстрині вимірюються тисячами, особливою популярністю користуються свічки-писанки і кольорові хрестики. Процес творення, констатує дівчина, не лише супроводжується молитвою, а й вимагає цілковитої внутрішньої гармонії. «Коли на щиті привезли сусіда, мого ровесника, я тривало не могла працювати», – ділиться.
Найбільше патріотка мріє про Перемогу та мир. Після неї, впевнена, творчість не полишить, бо в цій царині дороговказом стали для неї слова Параски Плитки-Горицвіт: «Творчістю дорожу, бо то є життєвий неспокій у путі до Бога…». Найбільшою ж радістю від цього неспокою вважає повернення живими і неушкодженими воїнів додому. Так хочеться, аби обереги Анни Зеленчук надалі, в Переможній Україні, благословляли щасливих діток на навчання, закоханих на шлюб, перспективних до гарних починань, усіх українців на щастя під мирним небом вільної України.
