У селі Пирогівці на Поділлі 2023 року місцеві жителі постановили, щоб їхній храм московського патріархату перейшов у підпорядкування Православної церкви України. Відтоді в одному з приміщень на території храму організували волонтерський центр.
Скільки всього за роки волонтерства селяни сплели маскувальних сіток – того ніхто не рахував. У кожну з них жінки вкладають душу, молячись за кожного Захисника.
«5 вересня була річниця його заснування, – каже активіст Петро Матвіюк. – Ми починали зі збору продуктів для ЗСУ. Приносили хто що міг, чим могли поділитися: картоплю, консервацію, сало, сушеню та інші харчі. З часом почали виготовляти енергетичні батончики, їстівні суміші, що запарювалися водою (супи, каші). Коли взялися за маскувальні сітки, спершу в’язали їх з того, що під руки потрапляло, потім шукали тканину по різних швейних виробництвах. З менших шматків плели, а з більших шили шапки військовим, так звані бафи, а також шкарпетки, інші речі. В основному наші майстрині відшивали їх вдома, на своїх машинках».
Вам також може сподобатися
Через менший попит на харчі нині селяни більше зосередилися на маскувальних сітках. Їх плетуть на спеціальних великих каркасах. І якщо раніше, за словами Петра Матвіюка, могли ділитися сітками з іншими волонтерськими організаціями, то нині мають чергу від своїх замовників.
«Переважно допомагаємо тим підрозділам, в яких служать наші односельці. Вони – в пріоритеті. Крім того, нас уже багато хто знає з військових, постійно на зв’язку, часто просять сітки. Але вже не ті, менші, шість на чотири метри, а дванадцять на шість. І просять не одну-дві, а по шість на одну частину», – каже волонтер.
Тканину на сітки селяни використовують вже спеціальну – спанбонд. Її допомагають придбати благодійники, донатять небайдужі, інколи навіть військові закуповують, щоб швидше отримати маскувальний захист.
Сітки в селі плетуть не однакові. Залежно від погоди, клімату, пори року, території. «І білі з болотом Захисники просять, з сухим листям, сухою травою… Сітки різні і кольори різні», – додає Матвіюк. Переважну частину готових надсилають за запитами у військові частини поштою.
Загалом близько 50 людей долучаються до плетіння сіток. Але щодня приходить менше: від кількох осіб до двадцяти. Бо в кожного вдома робота є. Тож чергуються. За словами волонтера, плетуть переважно старші люди, молодь долучається, якщо треба грошима скинутись чи для якихось активних дій: завантажувати, розвантажувати, збирати сокири, цвяхи для оборонців…
Найстаршій пироговецькій волонтерці вже далеко за вісімдесят. Майже всі – пенсіонерки. Ходять, бо знають, що кожен їхній вузлик, кожен новий метр сітки може вберегти життя наших Героїв, які тримають небо над усією країною, виборюють її майбутнє, знищуючи окупантів.
