Десятирічний Петро Нів’євський, п’ятикласник Хмельницького ліцею №7, нещодавно відправив нашим Захисникам уже третього дрона. Камікадзе волонтери склали з комплектуючих, закуплених за зібрані хлопчиком кошти та його власні заощадження. До Дня Незалежності юний волонтер отримав грамоту обласної військової адміністрації.
Петрик бачив, як з перших днів повномасштабного вторгнення активно допомагають бійцям батьки. Не раз їздив з ними на передачу необхідного для фронту. Пишався, як йому вручали шеврони, гільзи чи іншу воєнну атрибутику: знаходив для них чільне місце. «Чому Вас називають байрактарівцем?» – якось по-дорослому запитав інструктора зі стрільби, волонтера благодійного фонду «Авангард» Валерія Куліковського, коли той у гаражі готував чергове авто на фронт. Затим слово за словом вивідав, як і чим допомагають армії, й одразу попросився доєднатися. З того часу тоді ще восьмирічний хлопчик зачастив до чоловіка з патріотичними малюнками, зі зліпленими з пластиліну танками, кулеметами, іншими фігурками. Згодом організував збір пластикових пляшкових корків у класі, школі. По п’ять п’ятилітрових бутлів їх щотижня приносив.
«Петрик, попри те, що сором’язливий, для свого віку надто спостережливий, – розповідає Валерій Віталійович. – Тож дивлячись, як ми з командою майструємо-ремонтуємо-збираємо необхідні техніку, банні комплекси, кулемети й інше, а його батько варить буржуйки, по-чоловічому запитав, скільки потрібно грошей на комплектуючі до байрактара. І незабаром прибіг з грошима». На Миколая хлопчикові заощадження суттєво збільшилися: до вже зібраного-подарованого рідними раніше традиційно доєдналися бабусі, родичі. Запитав батьків (він ж бо бачив, що вони купують подібне), чи може він придбати за ці гроші байрактар, а омріяний телефон, запевнив, перенесе на потім.
«Я сприйняла цю синову заяву з гордістю, – зізнається Олександра. – Бо мріємо, щоб він жив у вільній Україні. Знаємо: за цим поколінням майбутнє. Отже, відрадно, що воно, це покоління, змалку приймає правильні рішення».
Записана бійцями відеоподяка стала для малого волонтера найвищою нагородою. Збільшувався вміст особливої скриньки з подарованою йому воєнною атрибутикою. Місцеві журналісти оприлюднили вчинок школяра, хоча він з батьками й не хотів надавати цьому публічності, бо ж не задля слави чи піару роблять те, що роблять.Після телевізійного сюжету рідні, знайомі, знайомі знайомих давали хлопчині гроші й дякували, що збирає на байрактар. Справжній, хоч і маленький, чоловік вважав цю місію своїм обов’язком і зупинятися не збирається аж до Перемоги.
У липні в Петрика був перший серйозний ювілей – йому виповнилося 10.На запитання рідних, що подарувати, відповів категорично й безапеляційно:«Дрона». Він став третім, що відправив хлопчик нашим Захисникам.
До слова, у травні всі випускні класи ліцею, в якому навчається Петрик, замість непотрібної феєрії закуповували дрони. Вони з класом – теж. Так і діти вже точно не зможуть коритися«братньому впливу», тому розвиватимуть-розбудовуватимуть вільну незалежну Україну. Шкода лише, що рано їх війна змусила подорослішати.Відрадно проте, що вони пишуть нині гідну сторінку історії для наступних поколінь.
