Вам також може сподобатися
Марія Балан із села Устя, що на Вінниччині, усе життя працювала в колгоспі, 17 років була ланковою в городній бригаді. Ткацтвом зацікавилася ще у дитинстві. Її дід Омелян робив начиння, а бабуся Ольга працювала на ткацькому верстаті. «Я допомагала їм та й собі навчилася, – розповідає Марія Іванівна. – А тоді вже й мама працювала на верстаті, передавала мені свій досвід».
Марії Іванівні вже 77 років, тож майстриня останнім часом рідко береться до роботи. А раніше вправно виготовляла доріжки, рушники, серветки, рядна та інші ткані речі. Каже, колись тюкували солому й робили нитки, тепер їх купують або ж торочать зі старого одягу. Раніше з домотканих тканин шили одяг, предмети хатнього вжитку, а також вони широко використовувалися для оформлення інтер’єру селянських помешкань.
«Крім Марії Іванівни, у нашому селі ткацтвом займалася ще одна жінка, – долучається до розмови Катерина Деркач. – Я ходила дивитися, як це робиться. А потім вона померла, і я вже вчилася у Марії Балан».
Катерина Петрівна ткацьке ремесло опановувала поступово – спочатку навчилася виготовляти доріжки, потім взялася за рушники. А згодом її умілі руки вже творили серветки, скатертини та інші вироби ткацького мистецтва. Понад чверть століття Катерина Деркач трудилася на освітянській ниві. У школі вела гурток «Килимок» і вчила дітей працювати на ткацькому верстаті. «Вдома у мене теж є верстат, йому більше ста років, – розповідає майстриня. – У нашій сім’ї він передається у спадок від діда-прадіда. У верстаті немає жодного гвіздка – усі з’єднання виконані дерев’яними чопами».
Катерина Петрівна декоративну серветку виготовляє за день-два, а щоб виткати доріжку або рушник, звісно, потрібно значно більше часу. Займається жінка улюбленою справою в основному взимку і коли немає нагальної роботи. Зізнається: буває, забудеться і працює аж до глибокої ночі. Це захоплення приносить їй справжнє задоволення. У такий спосіб вона відпочиває душею та наповнюється життєвою енергією.
Свої роботи Марія Балан і Катерина Деркач часто виставляють у місцевій школі, в громаді. Представлені вони і у громадському музеї історії села. Майстрині неодноразово проводили майстер-класи з ткацтва й розповідали про це прадавнє ремесло.
Ткацтво – одне з найдавніших ремесел. Воно має виплекані багатьма поколіннями глибокі традиції. Раніше ткацтво було дуже поширене, нині ж його рідко практикують у селах. Талановиті, самобутні майстрині-ткалі Марія Балан і Катерина Деркач роблять усе, щоб зберегти і примножити секрети цього прадавнього мистецтва.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
