Цікаво, що творче захоплення пані Ірени, що стало згодом справою її життя, тісно пов’язане із зимовими святами. Адже першу вишивальну машинку їй свого часу під подушку поклав Святий Миколай. А все тому, що дівчинка з дитинства була залюблена в творчість. Як сама пригадує, свою випускну сукню власноруч оздобила бісером, бо прагнула створити щось унікальне. Той подарунок від Миколая став відправною точкою для хобі, яке згодом перетворилося на повноцінний вишивальний бізнес.
«Ідея створювати вишиті ялинкові прикраси з’явилася випадково – я побачила їх в інтернеті і була зачарована красою, – ділиться майстриня. – Коли спробувала зробити подібні сама, то зрозуміла, що це не лише приносить естетичне задоволення, а й морально перезавантажує.
Майстриня Ірена Шепітяк кохається у вишивці. Фото з архіву майстрині.
Саме ялинковими прикрасами займаюся сезонно, але моя творчість не припиняється впродовж року. Протягом решти часу вишиваю рушники, сорочки, брендую одяг та аксесуари. Створення унікальних виробів неймовірно тішить мого внутрішнього майстра, а також дозволяє реалізовуватись у різних напрямах».
Велика війна навчила цінувати кожен момент і надихнула працювати наполегливіше
Ірена Шепітяк пригадує, що з початком повномасштабної війни її творчість і діяльність зазнали значних змін. «Як і для багатьох українців, цей період став випробуванням, але водночас джерелом переосмислення, – розповідає жінка. – Мої роботи почали набувати ще патріотичнішого змісту. З’явилося багато замовлень на вишиванки, рушники, символіку, яка підкреслює нашу національну ідентичність та дух незламності.
Також я почала брати участь у благодійних проєктах, спрямованих на підтримку наших захисників і постраждалих від воєнних дій. Частину прибутків від продажу виробів передаю на допомогу армії чи волонтерським організаціям. Це дало моїй творчості новий сенс – я відчуваю, що через свої роботи можу внести маленький, але важливий вклад у нашу спільну майбутню перемогу.
Крім того, війна навчила цінувати кожен момент і надихнула працювати ще наполегливіше. Творчість стала для мене способом підтримати себе, свою родину і всіх, хто поруч, а також нагадати людям про те, наскільки важливо берегти свою культуру та традиції, навіть у найскладніші часи».
Пані Ірена розповідає, що її волонтерська діяльність почалася ще задовго до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вона з друзями допомагала важкохворим, долучалася до благодійних ярмарків, продавала власноруч створені вишиванки. Кошти спрямовували на лікування тих, хто цього потребував.
«Шити хлопцям балаклави та прапори, щоб не з’їхати з глузду»
«Але ніч 24 лютого 2022 року змінила абсолютно все, – каже Ірена. – Спершу були невідомість, паніка й страх. Валіза була складена, бак машини – повний. Але залишити свою країну я не могла. У цей складний момент мені зателефонувала моя подруга й за сумісництвом кравчиня, з якою ми працюємо вже багато років. Її слова були вирішальними: «Приїжджай, будемо шити хлопцям балаклави та прапори, щоб не зійти з глузду».
З того дзвінка почалася нова сторінка в моїй волонтерській діяльності. Ми активно залучали знайомих, писали у соцмережах про потребу в тканинах і працьовитих руках. До нас приєдналися друзі-волонтери, і так утворився наш благодійний фонд «Твори добро» у Жидачеві. Ми шили все, що було потрібно нашим захисникам: балаклави, шапки, дощовики, наколінники, розвантажувальні жилети, плитоноски, футболки, гольфи, баули й навіть прапори».
Так поміж таких важливих справ Ірені вдається знаходити час і можливість створювати вишиване новорічне свято і настрій і собі, і тим, хто замовляє у неї самобутні й неповторні ялинкові прикраси.