Про далекобійні ракети «Томагавк» в українському суспільстві вже не один місяць точаться гострі розмови. Мовляв, якби ми мали такі на озброєнні, то давно б настав перелом у війні, або ж і взагалі вдалося її закінчити. Адже можливість бити вглиб території окупантів створила б достатньо потужний аргумент для ворога перестати тероризувати цивільне населення України та дозволила б зберегти нашу енергетику. Крім того, влучні удари цими ракетами по військових, військово-промислових та логістичних об’єктах рф пришвидшили б руйнацію економіки країни-агресорки. А відтак – призвели б до суттєвого зменшення ресурсів для ведення кровопролитної війни.
Проте у США досі не прийняли рішення щодо передачі Україні далекобійних ракет типу «Томагавк». Як тільки з’являється ймовірність, що ми їх отримаємо, з москви одразу ж сипляться погрози на адресу Вашингтону.
Про ракети
«Томагавк» – вид американських дозвукових крилатих ракет. Це стратегічні й тактичні ракети великої дальності, що долають шлях на гранично малих висотах з оминанням рельєфу місцевості. Їх випускають у багатьох модифікаціях, що включають різні боєголовки (зокрема ядерні) та можливість запуску з різних платформ. Вартість однієї ракети залежно від модифікації – від 1,87 до 4 мільйонів доларів.
Важить «Томагавк» від 1 315 до 1 588 кілограмів, завдовжки 6,25 метра і має діаметр 518 сантиметрів. Ракета може летіти на відстань до 2 500 кілометрів зі швидкістю 878 кілометрів за годину. Проте точна дальність деяких модифікацій засекречена.
Запаси та використання
Реальні запаси та темп виробництва «Томагавків» у США значно обмежують можливість постачання великої кількості ракет до України, вказують аналітики. За даними аналітиків військового порталу Defense Express, загалом із 1972 року, коли розпочалася розробка цих ракет, і донині їх виготовили близько 9 000 одиниць усіх модифікацій. Від початку 1980-х років Сполучені Штати активно застосовували їх у різних військових конфліктах.
За інформацією Військово-морських сил США, з часу першого бойового використання під час операції «Буря в пустелі» у 1991 році було випущено понад 2 300 таких ракет. Ймовірно, ці дані охоплюють період до 2022 року, після чого ще понад 165 «Томагавків» використали проти єменських хуситів та били по ядерних об’єктах Ірану.
Ракети «Томагавк» зазвичай запускають із кораблів або підводних човнів. Однак є можливість робити це і з суші. Для цього ЗСУ знадобляться спеціальні пускові установки – системи середньої дальності Typhon армії США або ж системи дальнього вогню морської піхоти, пише британський щотижневик Financial Times.
Скільки ракет може отримати Україна
За словами експертів, поточний відомий темп виробництва Tomahawk можна орієнтовно оцінити близько 50 ракет на рік, хоча ця цифра залежить від конкретних замовлень і не повністю відображає реальні виробничі можливості.
«Але загалом саме такі цифри цілком дозволяють оцінити, наскільки реально США одразу виділити на потреби України певну кількість ракет Tomahawk. І це з урахуванням припущення, що для них є зайві пускові», – резюмують аналітики.
Очікування від ракет «Томагавк» перебільшені через необхідність якісної розвідки та пускових установок. Таку думку висловив авіаексперт Анатолій Храпчинський. Він каже, що для ефективного застосування ракет потрібна якісна розвідка, пускові установки та участь американських систем. «Щоб задіяти всі можливості цієї ракети, треба знати маршрут руху і мати точний рельєф поверхні. Для цього потрібен зв’язок і супутники, які перебувають у розпорядженні американців», – зазначив Храпчинський.
Такі обмеження, на його думку, ускладнюють можливість швидкої передачі цих ракет Україні. Навіть у разі постачання невеликої кількості йтиметься лише про точкові удари, а не про масштабні зміни на фронті.
У разі схвалення передачі ракет їх можуть поставити відносно швидко. Найімовірніше, керувати і обслуговувати крилаті ракети «Томагавк», якщо вони будуть поставлені Україні, будуть американські підрядники, а не українські військові. Високопоставлений західний чиновник повідомив медіа, що такий підхід дає змогу мінімізувати ризики ескалації та запобігти передачі чутливих технологій. Навчання українських військових буде обмеженим, оскільки ці ракети вимагають складних систем навігації та наведення, а їхні «чорні скриньки» перебувають під контролем США.
На жаль, поки ці ракети залишаються недосяжними для використання українськими Захисниками та є лише засобом словесного тиску американського президента на кремлівську владу. Але українському суспільству трампівська гра у «дам-не дам чудодійні ракети» вже набридла. Адже на полі бою в Україні занадто високі ставки – суверенна територія, свобода, незалежність і найголовніше – життя людей.
