До повномасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року подружжя дніпрян Марини й Михайла виготовляло меблі. Нині створюють об’ємні картини, щоправда, матеріал залишився той самий – дерево.
«Захоплення почалось з роботи з деревом у 2018 році, – пригадує Марина. – Ми робили меблі: спочатку це були садові й параметричні (унікальні, на замовлення, – авт.) меблі, столи із епоксидної смоли, дерев’яні вивіски для закладів… До цього і Михайло, і я малювали на планшеті різні ілюстрації. Потім малюнки із залишків фанери вирішили перенести на дерево». Відтак з такого їхнього хобі сформувалося створення об’ємних картин. Нині це основне заняття Марини та Михайла. У цій сімейній справі чоловік та дружина виконують завдання на принципах рівноправ’я: Михайло створює картини, а розказує про них світові Марина.
Вам також може сподобатися
«Муза – це Марина», – каже Михайло про свою дружину. Вона надихає чоловіка на творчість, саме їхній тандем є успішним у сімейній справі. А загалом стосовно натхнення, то всі картини подружжя створені саме з його присутністю. «Якщо немає настрою, то навіть авторський повтор зробити неможливо», – переконані художники. Надихається Михайло в процесі роботи українськими піснями, слухає аудіокниги сучасних українських письменників. «Є картини з художньої уяви Михайла, – доповнює Марина, – є з референсами з інтернету, до прикладу, проєкт «Спадок», де відображений національний одяг різних регіонів України».
На запитання, чи хтось у родині займався чи займається творчістю, чи від когось успадкували художні вміння, Марина тепло відгукується про Михайлову маму Віру. «Вона прекрасна мама, завжди нас підтримує у будь-яких починаннях, – розповідає Марина Бойко. – А ще вона також творча жінка: плете, вишиває, створює дуже гарні вироби – від плетеної скатертини до вишитої картини. Але основна її робота вже багато років – вона вчителька математики. Батько в Михайла – ювелір, раніше робив різноманітні вироби із золота й срібла, але Михайло рідко з ним спілкується». Від своїх батьків Марина успадкувала відчуття прекрасного світу та любов до всього українського, шанування традицій. На жаль, їх уже немає серед живих, проте родинне тепло досі гріє Марину у відчутті несамотності в цьому світі.
Фото з архіву подружжя.
Подружжя мешкає у Дніпрі, а їхні роботи розлітаються світом, несучи з собою український дух та неповторність творчого Михайлового погляду, адже багато картин замовляють з-за кордону, «Ми мешкаємо у Дніпрі, у Діївці – це колишнє запорозьке поселення, нині житловий масив приватної забудови на заході міста Дніпра. Навіть не думали нікуди від’їжджати звідси, бо це наш дім», – наголошує Марина.
