Не секрет, що сільського населення в Україні стає все менше, а маленькі села взагалі зникають з мапи країни. За даними Державної служби статистики, у 1991 році у селах мешкали 16,86 мільйона українців, це було 32,5 відсотка від загальної кількості жителів. На початку 2022 року, до повномасштабного вторгнення рф в Україну, у селах проживало близько 12,35 мільйона осіб. Це становило приблизно 30 відсотків від загальної чисельності населення України. Так колись великі та гомінкі села стають тихими й безлюдними з похиленими хатинами та порослими бур’янами стежинами. Подібна доля чекала і на Івківці на Черкащині. Проте, хоч сьогодні сільських мешканців і небагато, село не просто живе – воно стало відомим завдяки ініціативі історика й краєзнавця
Назара Лавріненка, який втілив у життя проєкт «тематичне село». Й тепер у цьому мальовничому куточку можна повчитися традиційним українським ремеслам, покататися на конях, пограти у давні українські забави, скуштувати національних страв та й врешті просто босоніж пройтися по траві.
Вам також може сподобатися
«Найцікавіше – це втілювати історію у життя»
Назар Лавріненко народився і виріс в Івківцях. Згодом здобув вищу історичну освіту, працював викладачем у виші, захистив кандидатську дисертацію. Проте, зізнається, по-справжньому щасливим почувався лише у рідному селі. І серце боліло через те, що воно потроху вмирало. «У 1945 році у селі було 2,5 тисячі населення, – розповідає Назар. – Сьогодні ж залишилося всього 60 мешканців. І це здебільшого люди старшого віку. Цей процес навряд чи вдасться вже зупинити. Та інші села вмирають тихо, а наше – з музикою. Адже ми все ж намагаємося оживити рідне село. Оскільки за фахом я історик, тож вирішив, що найкраще – це втілювати історію в життя».
Головне у будь-якій справі – це розпочати. І активісти вирішили насамперед взятися за відновлення вітряка. «На початку XX століття в Івківцях працювало 27 вітряків, а млинарство (переробка зерна) було основною галуззю сільського господарства в регіоні, – пояснює історик. – У селі зберігся німецький вітряний млин, який обертається навколо своєї осі. У 2006 році йому було 100 років, і я тоді написав про нього статтю. Потім зібралися небайдужі, написали мінігрант і гуртом, усім селом відродили той вітряк, відновили усі механізми. Так у нас з’явилася цікава атракція. І головна тема – тема зерна, яке переробляє млин».
Саме з цього вітряка на місці колишнього колгоспу «Нове життя» розпочав свою історію просвітницько-розважальний комплекс «Зерноленд» – країна зерна. Та шлях його створення був непростим і тривалим.
У Європі тематичні села – звичайне явище
«Я був експертом в польсько-українському проєкті в галузі туризму тематичних сіл, – продовжує Назар Лавріненко, – тож мав змогу вивчити, як у Європі підтримують сільських мешканців. Там працює багато різних програм, спрямованих на те, щоб запобігти знелюдненню сільської місцевості. Зокрема програми на підтримку малих фермерів, які обробляють невеликі земельні наділи. Також діють програми з перекваліфікації населення на професії, які потрібні в селі. Таким чином створюють різні виробництва. До прикладу, з переробки рапсу на солярку, з виготовлення палетів із соломи – тобто, щоб люди в селі мали роботу і пристойні заробітки. Завдяки такій підтримці держави люди не виїжджають з сіл. Невелика частина цих програм стосувалася туризму – створення тематичних сіл. У 2014 році представники кількох сіл Черкащини поїхали у Польщу, щоб побачити, як живуть такі села, а згодом створити щось подібне удома. Наприклад, у Польщі ми відвідали село гречки. Тут все було присвячене цій темі: ігри й забави, страви, можна було побачити, як росте гречка, послухати цікаві факти про цю культуру».
Поблизу Івківців розташований містичний курган — Семидубова гора. Місцеві мешканці припускають, що саме в її надрах козаки колись перепоховали прах Богдана Хмельницького. Оскільки від Івківців до гетьманської столиці — Чигирина – всього 28 кілометрів, це припущення небезпідставне, проте прямого підтвердження цього немає.
Після поїздки на розвиток власного проєкту отримали від польських партнерів символічну суму – 200 євро, тоді це було близько двох тисяч гривень. «В Івківцях ми почали створювати не просто етносадибу, а масштабний розважальний комплекс, – розповідає про свій проєкт пан Назар. – Так виник «Зерноленд», який працює досі, забезпечує зайнятість населенню. А наше село – одне з найвідоміших на Черкащині. Також приїжджають до нас туристичні групи з Київщини, Кіровоградщини. Крім відреставрованого вітряка, пропонуємо екскурсію на магічну Семидубову гору, покататися на конях, скуштувати традиційних українських страв та свіжого хліба з нашої пекарні. Проводимо майстер-класи, на яких можна зліпити глечика, виковати щось у ковальні чи виготовити ляльку-мотанку. На території комплексу діє ентографічний музей. Усі його експонати зібрані у селі. Спочатку це були речі, пов’язані з млинарством: ступи для зерна, розтиральники, жорна, зернотерки, глиняний посуд тощо. Згодом експозиція поповнилась іншими предметами українського побуту ХІХ століття, які приносили селяни. Усі експонати в музеї можна брати до рук».
Має Назар Лавріненко й далекосяжні плани. Зокрема мріє про створення Національного парку вітряків — зібрати вітряки з усіх регіонів України і встановити їх поблизу комплексу. А оскільки пан Назар підходить до всього, що робить, з великою відповідальністю та неймовірною любов’ю, то все у нього обов’язково вдасться!
