Війна. Кривава і жорстока. Дванадцятий рік боротьба з підступним сусідом, що хибно звався братом. Щоднини, надто четвертий рік поспіль, стрічки новин на всіх ресурсах рясніють трагічними звістками про втрати. Найдорожчих. Найрідніших. Найкращих. Тих, хто мав би жити, створювати сім’ї, розбудовувати країну й примножувати її славу. Примарними тінями залишаються їхні батьки, дружини, чоловіки, діти, рідні. Як їм навчитись жити? Приреченими руїнами зирять у чорне від ворожої зброї небо колись домівки, колись міста. Коли їх відбудують?
А ще ті стрічки рясніють жахливими небаченими, нечуваними звірствами «асвабадітєлєй». І вже достеменно відомо, що люди, сапієнси, такого з собі подібними ну точно творити не можуть. То просто дияволи в людській подобі. І дуже відрадно, що ми з ними в різних цивілізаційних вимірах. Ніколи вкраїнці так не опускалися й не опустяться, щоб чинити таке навіть з найзапеклішим ворогом. І ще дуже відрадно, що буквально кишать новинні стрічки проявами справжньої людяності й непідробної доброти навіть у самому пеклі. Наші Захисники раз-по-раз рятують не лише людей – тварин.
Історій, коли нажахані війною чотирилапі стали улюбленцями в кожнісінькому підрозділі, коли оборонці з фронту і навіть з полону привозять пухнастиків додому, в Україні чимало.
Кошенята з передової
Оксана Кутишенко з Первомайська, що на Миколаївщині, опікується безхатніми тваринами вже понад п’ять років. Десь за рік до повномасштабного вторгнення почала збирати зі смітників безпритульних котів, лікувати їх та прилаштовувати в родини. Каже, спочатку навіть не рахувала, скільки прилаштувала, але потім самій стало цікаво й почала записувати.

Оксана прилаштовує понад сто тваринок на рік, а інколи й більше. Вона не тільки шукає тваринам родини: багатьох лікує, стерилізує власним коштом. Інколи проводить збори на лікування тварин, бо це чималі суми.(Фото: Гард.City)

Кішка народила шістьох кошенят на позиції влітку 2025 року
Оксана розповіла журналістці Юлії Савві з видання Гард.City, що її чоловік чотири роки на війні, у неї ж з’явилося багато тваринок. Чоловік теж привозив з позиції трьох кошенят, їх прилаштували в гарні родини. «Коли я підбирала зі смітника і лікувала тварин, у мене був збір на лікування хворого котика, – пригадує. – Тоді пан на ім’я Руслан скинув гроші з приписом: «Від наших котиків». Під час спілкування з Русланом Оксана дізналася, що він також з Первомайська і на той час захищав Україну у Покровську. Згодом Руслан написав, що потрібна допомога: необхідно вивезти кішку та кошенят. Кішка народила шістьох кошенят на позиції влітку 2025 року. Тваринки перебували у дуже небезпечному місці і довго чекали порятунку: понад місяць туди навіть не могли направити якусь допомогу. Потім з’явилася можливість, і хлопці під обстрілами вивозили в коробці маму-кішку і малят. Однак кішка злякалася і втекла. Кошенят вивезли в безпечне місце і шукали, хто б зміг їх доправити в Первомайськ. «Вийшли на благодійну організацію «12 вартових», яка допомагає тваринам: під час війни вони біля лінії фронту збирають хвостиків і вивозять у безпечні місця. І десь через тиждень котики були доправлені до Умані, а я забрала їх до Первомайська». Тоді пані Оксана дала оголошення про прилаштування кошенят. Добрі люди знайшлися, і незабаром усі хвостики були в родинах. Трьох кошенят – смугасте, чорне і сіре – разом забрали в родину. «А один котик залишився у Руслана, бо кошеня після травми погано ходило. Я його возила у клініку. Призначили лікування. Стало краще, але котик залишився у Руслана», – завершує Оксана розповідь про кошенят із Покровська.
Дім порятунку тварин
На Полтавщині родина з Харкова створила прихисток для понад 150 тварин, здебільшого евакуйованих із зони бойових дій. Про це повідомляє «Вікно відновлення».
«Дім порятунку тварин» з’явився у селі Кустолові Кущі на Полтавщині у 2023 році. Керівниця притулку Анастасія Клімнюк зареєструвала громадську організацію, й відтоді офіційно рятують тих, хто не може подбати про себе сам. Притулок тримається на чотирьох людях – Анастасії, її чоловікові, мамі та доньці. Команда мріє побудувати окрему котячу хатинку та ветеринарний кабінет. «Ми почали рятувати тварин, яких залишали у підвалах, квартирах і на вулицях. Розвозили їжу, забирали покинутих собак і котів, а коли їх стало багато – зрозуміли: час шукати безпечне місце для всіх», – розповідає Анастасія Клімнюк.
Тут мешкають не лише собаки й коти, а й коні, кози, теля, єнот і навіть дикий кабан. Найстарішому коню – 30 років. Його двічі евакуювали з війни: спочатку з Луганщини у 2014 році, потім із Харкова. Більшість тварин приїжджає наляканими, дикими, з недовірою до людей. «Але час і любов роблять диво», – усміхається господарка.

Анастасія Клімнюк з донькою Ксенією та мамою Оленою разом із тваринами з притулку. Суспільне Полтава
Притулок приймає допомогу – від охочих забрати тварину до тих, хто може надіслати корм, медикаменти чи долучитися фінансовою підтримкою. Кожна допомога – це шанс на гідне життя для ще однієї покинутої тварини.
Однак для Анастасії Клімнюк важливо, щоб тварини мали шанс на родину: «Ми передаємо по всій Україні. І в Чернівці, і в Київ, і в села. Єдина умова – показати, куди поїде тварина. Це може бути просто відео. Бо для нас вони як діти». Цьогоріч керівниця притулку Анастасія Клімнюк стала лауреаткою Всеукраїнської зоозахисної премії-2025 від організації UAnimals – нагороди, яку щороку вручають волонтерам, військовим і природознавцям за внесок у збереження довкілля та допомогу тваринам в Україні.
Граф
«Граф — це не просто собака, – поділилася первомайчанка Анастасія Усатюк. – Це жива пам’ять про війну, про вірність і любов. Ще на початку повномасштабного вторгнення песика вивезли з лінії фронту військові. Його господар загинув, а Граф дивом вижив. У нашому місті Граф оселився біля Дошки пошани загиблим воїнам — ніби продовжував стояти на варті пам’яті».


Восени 2024 року песика збила автівка. Результат: перелом стегнової кістки, забій внутрішніх органів та розрив діафрагми. Варіантів було два: ампутувати лапу або ризикнути й зробити операцію – остеосинтез. У клініці Vet Home собаці встановили пластину у пошкоджену лапу. Таку операцію тут виконали вперше: ветеринари саме проходили навчання з остеосинтезу, тому Графу випала можливість прооперуватися та відновлюватися в клініці безоплатно. Проте потрібні були чималі кошти на пластину, гвинти, шпицю, анестезію, антибіотики, інші ліки, бо додався ще й піроплазмоз. Тоді первомайчанка Надія Бовкун звернулася до містян із проханням про допомогу для песика. Усі гуртом збирали кошти на лікування тварини. Собака пережив дві складні операції, довге лікування та реабілітацію. Завдяки чуйним людям песик знову став на лапи. Граф іще шукає свою родину. Зараз він знову живе біля Дошки пошани та очікує, що знайдеться людина, котра прихистить, адже йдуть холоди».
***
Таких історій – безліч. Бо ми – українці. Бо ми – люди. 13 листопада весь світ відзначає Всесвітній день доброти – свято, що не має кордонів та об’єднує людей незалежно від їхньої національності, вірувань або соціального становища. Засноване воно у 1998 році в Токіо.
«Живі відрізняються від мертвих не тільки тим, що дивляться на сонце і дихають, але тим, що роблять щось добре. Якщо вони цього не виконують, то… нічим не кращі за мертвих». Святитель Григорій Богослов.
У багатьох країнах святкування Всесвітнього дня доброти супроводжується різноманітними акціями та заходами, які мають на меті поширення добра та позитиву. Цей день також заохочує людей до саморефлексії та прагнення бути кращими, добрішими та відкритішими. Всесвітній день доброти – чудова можливість зупинитися та замислитися про своє ставлення до оточення, про свій внесок у створення гармонійного та дружнього суспільства. Це день, коли кожен може внести свій вклад у зміцнення доброзичливості та взаєморозуміння у світі. Тож у цей день задонатьте, підтримайте, допоможіть, підкажіть, прилаштуйте, а щоднини, щогодини і щомиті підтримуйте палкий вогник доброти в серцях і душах.


















