Як же вона мріяла змалку танцювати! До мурах по шкірі, до метеликів в маленькому сердечку! «Що дадуть тобі ті танці? – не бачила раціональності в доньчиній примсі мати. – Навчання ж в музичній школі може забезпечити майбутньою професією». Але музичну школу дівчина залишила після чотирьох років навчання. В 10 класі наполеглива школярка таки записалася у студію народного танцю. Мама не бачила, як вона танцює, хоч понад усе дівчині хотілося насолодитися неньчиним захопленням: «Ти так можеш, донечко?» Після школи схильна до точних наук кримчанка вступила до Харківського економічного вишу. Тож до рідної Алушти приїздила лише на канікули. А згодом вийшла заміж до Львова. Підтримка чоловіка і його батьків, улюблена професія, що надихала, а головне – тривала робота в психологічній групі взаємодопомоги для родин алкозалежних з дитячими страхами, низькою самооцінкою, зумовлених зростанням в деструктивній сім’ї, поступово вселяли обдарованій дівчині впевненість у собі й рішучість. А коли дорослі син з донькою випурхнули з сімейного гніздечка, вже професійна бухгалтерка, як мовиться, з іменем, активно взялася за втілення дитячої мрії. «Мамо, це все для тебе!» – щаслива збігла зі сцени фестивалю «Ночі у Львові» до неньки, яка після анексії Криму разом зі старшою донькою переселилася до Львова. Танцівниця підкорила публіку чудовим виконанням аргентинського танго, і ненька нарешті це побачила. І було їй тоді 52. А у 58 Ольга Дрималик достойно представила Україну на всесвітньому конкурсі краси Grandma Universe – 2023 серед жінок 50+, що проходив у Болгарії, виборовши друге місце серед представниць кількох десятків країн.
Справжня українка достойно представила Україну на конкурсі краси
З чоловіком Андрієм, з яким нещодавно відзначили сорокаріччя щасливого подружнього життя, Ольга познайомилася на вечірці у таборі Львівського політехнічного інституту в Алушті. Російськомовна кримчанка закохалася у корінного львів’янина з першого погляду. Обидвоє тоді лише закінчували другий курс навчання: вона – Харківського економічного, він – Львівського політехнічного. Крізь призму десятиріч Ольга уже з усмішкою згадує, як молодим дівчиськом хвилювалася перед знайомством з батьками коханого. «Не знала, як сприймуть мене у знаній інтелігентній львівській родині, в якій навіть ретельно ведеться генеалогічне дерево з позаминулого століття, в якій кожне покоління мало своїх епохальних представників, – пригадує. – Утім атмосфера, яка панувала в сім’ї, де батьки були науковцями, мене зразу полонила, заспокоїла й надихнула. Андрій – один у батьків, тож ми залишилися жити з ними. І вони нам завжди допомагали, вкладаючи весь ресурс, час і сили в дітей та онуків. Свекра не стало чотири роки тому. А 93-річна свекруха й нині мешкає разом з нами».
Серед кількох десятків претенденток Ольга Дрималик здобула друге місце і титул першої Віце-Місіс
Багато років Ольга очолює бухгалтерію групи поліграфічних підприємств. Вона обожнює свою професію і каже, що сформувала в ній багато таких важливих якостей як відповідальність, дисципліну, лідерські якості, постійний розвиток. Але за роботою зовсім занедбала себе. Тож в 45 років, коли діти вже підросли, вирішила врешті зайнятися собою. Спочатку пішла в тренажерний зал підтримати фізичне здоров’я. Затим три роки займалася в студії бальних танців. Втім усе це було не тим. А коли побачила оголошення, що у Львові відкрився клуб аргентинського танго, в грудях йокнуло: це – те, що треба. «Саме аргентинське танго з його особливою космічною енергетикою перевернуло моє життя, – усміхається. – Саме воно дало збагнути, що я в першу чергу жінка, яка потребує самовираження і реалізації не тільки на роботі. Я займалася в школі танго тричі на тиждень впродовж п’яти років. Чоловік спершу був не в захваті від мого рішення, але потім змирився і навіть підтримав. В клуб аргентинського танго часто приходять подружжя, бо саме цей танець дає відчуття ідеальної пари: чоловік веде, він головний, відповідальний і турботливий, а жінка є окрасою, вона повністю покладається на партнера і довіряє йому, вона слухає і чує партнера. Після набуття достатніх вмінь я регулярно стала відвідувати танго-вечірки. Це мегаенергія, мегаемоції, мегавідчуття. Вечори і фестивалі аргентинського танго відбуваються у всіх великих містах в безлічі країн. Тож відвідувала їх скрізь, де б не подорожувала. У Стамбулі, пригадую, шість годин поспіль з паркету не сходила. Подорожі і знайомства з багатьма новими людьми спонукали мене вивчати англійську».
Три роки тому тендітній витонченій жінці, вік якої ніби взяв зворотний відлік, трапилася інформація про відбір претенденток на участь у всесвітньому конкурсі краси. Вирішила податися у номінацію 50+. Утім, коли заповнила анкету й побачила, скільки відомих красунь туди подалося, зрозуміла, що не пройде. Але коли вже в період повномасштабного вторгнення їй зателефонувала національна директорка конкурсу «Місіс Всесвіт» в Україні Уляна Оксенюк і сказала, що неможливо провести український відбір у зв’язку з війною, але обов’язково треба представити Україну в світі на конкурсі Grandma Universe (так би мовити, в конкурсі супербабусь), і її кандидатура найбільш підходить, Ольга наважилася взяти участь у конкурсі.
Танго – це мегакруто, переконує жінка
Три місяці наполегливих занять зі стилістом, навчання дефіле, техніці макіяжу, ораторського мистецтва і багато іншого… У Софії, столиці Болгарії, потрібно було вийти у національному й вечірньому вбранні, а також здивувати творчим номером. Український одяг зібрали автентичний, адже було надважливо привернути увагу світу до України, яку знищує війна. З вечірньою сукнею залюбки посприяла київська дизайнерка Наталія Бойко. Танцівник аргентинського танго із Софії з задоволенням погодився стати партнером для творчого конкурсу. А згодом виявилося, що члени журі були завуальовано присутні з конкурсантками постійно, протягом усіх п’яти днів, вивчаючи їхні людські якості, манеру спілкування, поведінку… Вискакувало з грудей серце, як чула «Слава Україні!» Не повірила, коли серед кількох десятків претенденток оголосили, що здобула друге місце і титул першої Віце-Місіс. А переможницею конкурсу стала представниця Філіпін, яка на 12 років була молодшою і в якої за плечими було з десяток подібних конкурсів.
…Якось раптом ставши зірковою, працелюбній наполегливій українці захотілося підкорену планку підіймати й далі. Тож нині, окрім звичної, такої рідної для душі бухгалтерії, жінка часто бере участь у показах мод. Дизайнери почали її запрошувати для демонстрації авторських колекцій одягу. Нещодавно вишукана модель повернулася з тижня мод у Мілані, де представляла роботи української дизайнерки Зоряни Семенюк, бренд Akel Couture. Незабаром подібний захід відбудеться у Львові.
Робота, сім’я, двоє онуків, молодшому з яких два роки, побут… Але у 60-річної феї знаходиться час на саморозвиток, навчання, дефіле, зустрічі, покази, заходи і обов’язково – аргентинське танго. «Це танець, який не має вікових обмежень, – усміхається, – допоки трішки рухаються ноги, людина може танцювати танго, бо це щось особливе, що надихає, заряджає, окрилює, сповнює силами і енергією».
Ця диво-жінка зізнається, що якби не така активна творча діяльність, присвячувала б більше часу родині і внуку. Втім, жартуючи, запевняє, що на правнуків виділятиме більше часу.
