«Розпочинали ми з породи Метелик, – згадує Павліна Миколаївна. – Чоловік зробив п’ять кліток для кролів і поставив їх на причілку біля хати. Коли у нас чотири кролиці привели кроленят, було дуже холодно, мороз 25 градусів. Думали – не виживуть. Вранці відчиняємо клітку, а там бурулька з даху висить аж до гнізда. Але всі кроленята вижили і ні разу не хворіли».
Дванадцять років тому чоловіка не стало, тож жінка найняла майстрів, і вони зробили навіс і двоповерхові клітки для кролів за її схемою. Раніше Павліна Якуба тримала більше порід, нині ж на її домашній кролефермі менше пів сотні вуханів. Жінка вирощує кроликів порід Фландр, Французький баран, Метелик і Термонська біла. Ці тварини м’ясного напрямку, невибагливі, спокійні, ласкаві.
Кролівництвом Павліна Миколаївна займається сама. «За п’ять років у мене померли чоловік, син і внук, – мовить жінка, і її очі наповнюються невимовним сумом. – Є дочка Оксана, яка живе у Києві. Часто приїжджає в гості, телефонує. Хочу ще потримати кролів, поки можу. Пенсія мала, хоча стаж маю великий. Десять років працювала в ательє майстринею з пошиття одягу (шию ще й досі – то штани підрублю, то спідницю) і ще двадцять – на місцевому цукровому заводі. Спочатку в лабораторії, а після закінчення Смілянського технікуму харчової промисловості – технологом. Тепер на пенсії, маю кролів, курей, два собаки і кішку. Кролики – це зараз для мене і відрада. Я не знаю, куди себе діти, а по хатах ходити не люблю. Вирішила: краще буду щось робити для кроликів».
Дивлячись на її вуханів, зрозуміло, що жінка знає толк у кролівництві. Тож попросив її поділитися досвідом. «Годую тварин сіном, яке купую в тюках, і зерном (ячмінь, пшениця, кукурудза), яке отримую на пай, – продовжує Павліна Миколаївна. – Вранці даю сіно, зерно й воду, увечері – сіно й воду. Багато зерна не можна давати, бо самки тоді запливають жиром і не хочуть гуляти. Кролі в основному дають чотири окроли, приплід – 7-9 кроленят. Випоювання, щеплення проводити потрібно обов’язково, зараз без цього ніяк. Раніше ми давали кролям гілки липи, акації, а тепер цілий рік даю тільки сухе сіно. Боюся, бо вони від зеленого дуються».
Буває, що у Павліни Якуби купують кроликів на розведення. Вона цьому рада. Її тваринки гарні, спокійні, милі, добрі, адже доглядає за ними жінка дбайливо, з любов’ю.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
