Вам також може сподобатися
Через теплу весну пасічники розпочали цьогорічний сезон майже на два тижні раніше. Прогнози з медозбору робити не беруться, якщо будуть дощі, то й липа буде, вона любить вологу, а взагалі, незалежно від регіону, бджолярі роблять ставки на соняшник. «Минулий рік показав хороші результати щодо рапсу та соняшнику, зібрав понад 9 тонн меду», – розповідає Микола Приходько.
З помічників – у пасічники
У свої 32 роки він має стажу у бджільництві 19 років. Почалося все ще з шкільних років як хобі – з одного вулика. І переросло в справу життя, підтвердженням якого є понад 250 вуликів, які важко не помітити на околиці села біля лісу.
У родині Приходьків пасікою ніхто не займався, тож яка для батьків була дивина, коли син ще школярем почав цікавитись бджільництвом. «Почалося все з сусідської пасіки, – пригадує він. – Біля нас жив 88-річний дідусь, який тримав пасіку, одного літа він взяв мене в помічники. Так у мене й з’явився перший вулик, а з кожним наступним роком їх кількість зростала. Інтернету тоді ще не було, тож всю інформацію брав з книжок, передлачував журнали. Зараз в інтернеті дуже багато всього, але треба знати, якій інформації можна вірити. Сьогодні пасіка – це моє хобі, яке переросло в роботу, бізнес. До того ж, я працюю у Томашівському лісництві», – розповідає Микола Приходько.
У бджоляра пасіка кочова, вивозить її щосезону в радіусі 50 кілометрів. Там, де є медозбір, туди і їдуть. Працює біля неї сам, помічників залучає лише на відкачку та перевезення вуликів. «Є багато пасік, коли люди мають гроші, вони готові закупити все обладнання, зробити здорові пасіки, але зиску з цього не буде. На пасіці наймані люди не будуть віддаватися цій роботі, як потрібно. Пасіка – це не для найманих людей. Якщо ти сьогодні-завтра не зробив, то з цієї бджолосім’ї нічого не візьмеш, сезон пропаде, і ти нічого не заробиш», – продовжує він.
За словами пасічника, одна бджолосім’я дає близько 50 кілограмів меду. З ранньої весни вся пасіка працює на матки, а потім вже на результат – мед. За весь час, що займається пасікою, працював з усіма породами бджіл. «Починав із безпорідної бджоли, а зараз у мене наполовину племінна пасіка, займаюсь українською степовою, чистопородною. Мої матки продаються в магазинах бджільництва не лише в сусідніх Ромнах, Сумах, а й по всій Україні», – розповідає Микола Приходько.
За його словами, сьогодні важливо бути зареєстрованим пасічником, адже в такому разі надходять всі оповіщення про обробіток полів. Поки що випадків отруєнь бджіл у пасічника не було.
З медогонки – зразу до столу
Продукція з пасіки Миколи Приходька має постійних поціновувачів. Наприклад, одна родина з Сум уже п’ять років поспіль приїздить за медом щойно з відкачки. Багато продається на літраж, всі хто бачить, що пасічник поїхав качати мед, вже традиційно поспішають до нього за ще теплим медом. Така репутація безцінна. Крім того, в асортименті виробів ще є крем-мед, мед з горішками, які теж розкуповуються дуже швидко. «Кожен мед корисний по-своєму. Багато пишуть про лікувальні властивості липового, він більше з м’ятним присмаком. Мені найбільше до смаку мед з пізнього різнотрав’я. Зберігати його теж слід правильно, по температурі це має бути невеликий плюс, а тримати краще у склі або ж харчовому пластику, тоді всі корисні властивості будуть збережені», – розповідає пасічник.
Немає стабільної ціни на мед
«Війна суттєво вплинула на нашу роботу. Зараз немає стабільності та впевненості у завтрашньому дні, розвиватись і вкладати гроші у пасіку, перебуваючи у прифронтовій зоні, ризиковано. Потроху вкладаємо, звісно, але не так, як це було б у мирний час. Експортом не займаюсь і бажання такого не маю», – зазначає пан Микола. І додає, що перспективність майбутнього сезону залежить від кількох чинників: скільки засіють медоносів, які будуть погодні умови під час цвітіння цих медоносів. На думку пасічника, цьогоріч ціна на мед не зміниться, залишиться минулорічною.
Починати треба з практики на інших пасіках
Для тих, хто лише планує почати займатись бджільництвом, Микола Приходько радить один сезон просто попрацювати в помічниках у когось з пасічників. Так буде розуміння, чи це справді ваше, чи готові ви займатись пасікою. Крім того, за цей час з’явиться трохи знань та досвіду, який вже можна буде використати потім у себе. «Якби мені трапилася людина, яка дійсно хотіла б займатись пасікою і готова вчитися, я б розповів і зарплатню платив. За сезон навчив би тримати 100 сімей від А до Я. Початківцям раджу брати місцеву породу, яка вже звикла до клімату, медоносів місцевості. Ну а далі можна експериментувати, виводити свою селекцію», – зазначає пасічник.
Тетяна ЯРМОЛЕНКО.
