Про те, які зовнішні ознаки можуть свідчити про ту чи іншу недугу тварини, розповідає кандидат ветеринарних наук Юлія Сисюк.
– Юліє Олександрівно, що може характеризувати недужу тварину?
Вам також може сподобатися
– Коли тварина починає хворіти, її поведінка змінюється першою. Тварина стає млявою, байдужою до того, що раніше приносило радість: улюблені іграшки залишаються недоторканими, реакція на господаря сповільнюється, а замість жвавих рухів з’являється небажання вставати чи навіть рухатися. Часто тварина намагається усамітнитися, ховаючись у куточках, де її ніхто не потривожить. Це природний інстинкт – у дикій природі хворі тварини прагнуть бути непомітними. Інша важлива ознака – зміна апетиту та питного режиму. Здорова тварина з цікавістю реагує на їжу, а хвора може повністю відмовлятися від корму або навпаки – пити надмірно багато води. Так само насторожує раптова втрата ваги чи, наприклад, здуття живота. Стан шерсті та шкіри теж може багато сказати про самопочуття улюбленця. Тьмяна, скуйовджена шерсть, лупа, надмірне випадання або свербіж – усе це сигнали, що організм тварини працює неправильно. Іноді до цього додаються виділення з очей чи носа, кашель або утруднене дихання. Не менш важливо звертати увагу на ходу й рухи. Кульгавість, небажання стрибати, сідати чи підніматися східцями можуть свідчити як про травму, так і про початок серйознішого захворювання. У поведінці хворої тварини нерідко з’являється агресія або навпаки – незвична лякливість. Це спосіб захиститися, коли організм слабшає.
Будь-яка зміна в поведінці, зовнішньому вигляді чи звичках домашнього улюбленця – це привід замислитися. Уважність до дрібниць може врятувати життя. Адже тварини не можуть словами сказати, що їм боляче, але вони завжди «говорять» своїм виглядом і поведінкою – варто лише навчитися чути й бачити ці сигнали.
– Які фізичні та зовнішні ознаки вказують на стан здоров’я тварини?
– Коли ми говоримо про здоров’я тварини, найперше варто звертати увагу на її зовнішній вигляд та загальний фізичний стан. Погляньмо, наприклад, на шерсть. У здорової тварини вона гладенька, блискуча, щільна – це своєрідне дзеркало стану організму. Якщо ж шерсть стає тьмяною, склеєною, надмірно випадає або з’являються залисини – це майже завжди сигнал неблагополуччя: від стресу й неправильного харчування до шкірних інфекцій чи паразитів. Очі – ще одне «вікно» у здоров’я тварини. Вони мають бути чистими, блискучими, без виділень. Хвороба часто проявляється почервонінням, сльозотечею, помутнінням або небажанням тварини розплющувати очі. Те саме стосується й носа: сухість, тріщини, набряк чи рясні виділення – привід для настороженості. Слизові оболонки теж не варто ігнорувати. Колір ясен у здорової тварини – рожевий, рівномірний. Блідість, жовтизна або синюшність ясен свідчать про порушення в роботі організму. Звертайте увагу й на дихання. Воно має бути рівним, спокійним. Якщо дихання стає пришвидшеним, свистячим, супроводжується кашлем або тварина дихає відкривши рота – це вагома причина звернутися до фахівця. А ось рухливість і постава часто можуть розповісти навіть більше ніж аналізи. Здорова тварина рухається впевнено, легко, без скутості. Якщо ж вона кульгає, неохоче встає, уникає стрибків або виглядає скутою, це може свідчити як про травму, так і про захворювання суглобів чи внутрішніх органів. І, звичайно, поведінка загалом. Тварина, яка добре почувається, активна, зацікавлена у взаємодії, реагує на голос господаря. Зміни в поведінці – млявість, агресивність, тривожність, пристрасть до ізоляції – часто є першими проявами недуги.
– Повнішу картину стану здоров’я допоможуть скласти показники температури тіла, пульсу та дихання. Якими вони мають бути у здорових тварин, зокрема у великої рогатої худоби, свиней, кіз, овець, коней, кролів, курей?
– Коли йдеться про здоров’я тварини, зовнішні ознаки та поведінка – лише частина картини. Справжню впевненість у тому, що тварина почувається добре, дають базові фізіологічні показники: температура тіла, частота пульсу та дихання. Ці дані не потребують складної апаратури – достатньо термометра, секундоміра й трохи уважності. Температура тіла у здорових тварин відносно стабільна й характерна для кожного виду. Наприклад, у великої рогатої худоби нормою вважається температура від 37,5 до 39,5 градуса – корови можуть підвищувати її під час стресу або спеки, але показники вище цього діапазону вже сигналізують про запалення. У свиней температура трохи вища – 38-40 градусів, адже їхній організм швидше реагує на зміни довкілля. У кіз та овець норма схожа – 37,5-40 градусів. Ці тварини дуже чутливі до інфекцій, і навіть незначні відхилення від норми часто стають першою ознакою хвороби. У коней температура нижча, ніж у дрібної рогатої худоби – близько 37,5-38,5 градуса. Будь-яке підвищення у коня особливо показове, адже коні різко реагують на біль і запалення. У кролів нормальна температура доволі висока – 38,5-40 градусів. А кури мають ще вищі показники – до 40-42 градусів. Пульс тварини теж може багато розповісти. У здорової корови він складає 50-80 ударів на хвилину, у свині – 60-90, у кіз та овець – до 70-90 ударів. У коней серце працює значно повільніше – 28-44 удари, особливо у спокійному та добре тренованому тваринному організмі. Кролі ж належать до тварин із дуже швидким серцебиттям – до 120-160 ударів. У курей пульс настільки швидкий (200 і більше ударів), що порахувати його без спеціальних навичок майже неможливо. Щодо дихання, то здорові тварини дихають спокійно й рівномірно. У корів це приблизно 12-25 дихальних рухів за хвилину, у свиней – 15-20. Кози й вівці роблять до 20-30 вдихів. Коні – одні з найспокійніших у цьому плані: у стані спокою вони дихають лише 8-16 разів на хвилину. Кролі, навпаки, дихають швидко – до 40-60 разів, особливо у спекотну погоду. У курей нормою вважається 20-40 дихальних рухів.
– У яких випадках потрібно звертатися до ветеринара?
– Першим тривожним дзвінком завжди є різка зміна поведінки. Будь-які порушення фізіологічних показників – серйозна причина для консультації. Підвищена температура, пришвидшений пульс, утруднене дихання чи навіть нехарактерні звуки під час вдиху – усе це попереджає, що організм працює неправильно. Особливо небезпечними є випадки, коли тварина важко піднімається, кульгає або втрачає координацію. Не менш важливими є зовнішні зміни. Виділення з очей чи носа, різкий запах із рота, набряки, судоми, кров у сечі чи калі – це ті симптоми, які потребують негайної уваги. Те саме стосується і травм: порізи, укуси, удари чи опіки завжди слід показати спеціалісту, навіть якщо вони здаються незначними. Окрема категорія – відмова від їжі та води. Якщо тварина не їсть добу або не п’є кілька годин, це вже небезпечний стан, особливо для дрібних тварин та молодняка. Є ситуації, коли діяти потрібно негайно: сильна кровотеча, судоми, задуха, підозра на отруєння, проковтування стороннього предмета, параліч кінцівок чи різке погіршення стану після пологів – це ті моменти, коли кожна хвилина має значення.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
