Їхнє щастя не описати й не передати словами: їм, чи не єдиним у світі, трапилася нагода обійняти того, кого оплакували, рвучи на собі волосся, за кого молилися, не мігши змиритися з нестерпною важкезною втратою. Яке це Господнє змилування, що так сильно межує з реальністю! Як же по-іншому тепер вони цінуватимуть кожну хвилиночку, бо звідали, як нестерпно важко жити без нього. Ця фактично сенсація облетіла весь світ: у 2026 році з полону повернувся той, кого похоронили в 2023-му, бо – співпало ДНК.
Отже, 5 лютого з полону повернувся військовослужбовець зі Львівщини Назар Далецький, якого у 2023 році поховали. Дата смерті на табличці: 25 вересня 2022 року.
Вам також може сподобатися
Кореспонденти Суспільного побували у рідному селі військовослужбовця, поспілкувалися з його мамою, а також телефоном із самим Назаром.
Чоловік – учасник АТО. З початком повномасштабної війни, у березні 2022 року, він пішов захищати Україну. Служив у 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Матері давав про себе знати щодня, щоб не хвилювалася. У травні 2022 року він перестав виходити на зв’язок. «У суботу він мені з чужого номера зателефонував. Каже: «Мамо, так стріляють, голови з окопу не висунеш». У неділю він вже не вийшов на зв’язок. Я чекала цілий день, аж пізно вночі задзвонив телефон. Я схопила слухавку: «Назарчику!» А то москаль якийсь відповідає: «Ваш сын в плену, с ним все хорошо». Я питаю: «Ви хто?» Він каже: «Я тот, кто его в плен брал». Все. Нам ніяких не дали відомостей», – поділилася з кореспондентами Суспільного жінка.
Спершу воїн був у числі зниклих безвісти. Згодом сім’ї повідомили, що він загинув в Куп’янському районі на Харківщині 25 вересня 2022 року – у день свого народження. Людину, яку вважали Назаром Далецьким, поховали у 2023 році з почестями на місцевому цвинтарі у селі Великий Дорошів.
Згодом троє бійців, які повернулися з полону, підтвердили, що Назар – живий. Відтак родичі почали звертатися із заявами в координаційний штаб. 5 лютого 2026 року під час обміну Назар Далецький повернувся з полону.
«Мені якраз у вересні, на сам мій день народження на початку вересня, сказали, що він живий. Це мені був подарунок, але я не могла в то повірити, не могла, бо я вже довго ходила на цвинтар», – констатувала згорьована ненька.
Герой, який ще місяць буде на реабілітації у Вінниці, розповів телефоном кореспондентам Суспільного, що з 2022 по 2024 рік був у полоні на території Луганської області: «Найважчий був 2022-2023 рік, бо вони били і знущались. А потім мене перевезли на дев’ять місяців в Сибір. Згодом в Новгородську область. Нас там били, але вже менше. Я не думав, що мене поховали. Значить, тепер буду довго жити».
…«В якийсь момент сталася помилка з ідентифікацією тіл. Є постанова про те, що встановлено особу на підставі порівняльного аналізу із ДНК матері. Військова частина таку постанову отримала, відповідно, вжила заходи для переміщення останків для поховання, а родина здійснила поховання», – сказав начальник секції цивільно-військового співробітництва штабу 24 ОМБр Степан Буняк. Заступник міністра МВС Леонід Тимченко розповів тому ж Суспільному, що після цього інциденту одразу ініціювали перевірку: як проводили експертизу та яким чином відбирали матеріали у Куп’янському районі Харківської області. «Українські правоохоронці на місце скоєння вказаного злочину змогли дістатись лише 12 жовтня 2022 року. Тобто від моменту розстрілу колони до моменту можливості фіксації воєнних злочинів, слідів, відбирання зразків біологічного матеріалу пройшло 17 днів. Тіла були обгорілі, в досить понівеченому стані. Були відібрані рештки біологічного матеріалу від тих тіл, які перебували на місці скоєння злочину. Із наявних біологічних матеріалів були виведені ДНК-профілі, які в подальшому були поміщені в електронний реєстр геномної інформації людини і які в подальшому дали збіг, – каже чоловік. – У цьому випадку експертом було винесене математичне рішення. Це не залежить від того, наскільки досвідчений експерт, чи він недосвідчений, чи недопрацювання експерта. Була застосована математична формула, яка показала, що збіг ДНК-профілю громадянки Далецької Наталії Михайлівни з ДНК-профілем невпізнаного тіла, яке було знайдено в 2022 році в жовтні на території Харківської області, становить 99, 99987%. Збіг, який відбувся зараз, ну математично це може бути один на мільйон». Тоді експерт у висновку про ідентифікацію рекомендував провести додаткове дослідження або іншим методом, або з порівнянням ДНК-профілю іншого близького родича. Проте цього не зробили через брак ресурсів.
Ми розуміємо, яким чином тоді відбувалась робота в Харківській області, яка масштабність роботи з ідентифікації була тоді, тому що була велика кількість тіл, які були знайдені на території Ізюмського району, зокрема це були стихійні поховання. Тож роботи в напрямку ідентифікації в Харківській області тоді були дуже масштабними. Тому з юридичної точки зору у слідчого був висновок експерта, в якому було зазначено 99,99987% ймовірність спорідненості. І слідчий, незважаючи на те, що була рекомендація ще зробити додаткове порівняння, додаткову експертизу, керувався тим висновком, який він отримав», – пояснив заступник міністра МВС. За його словами, зараз всі дослідження проводять за двома методами. «Ми рекомендуємо і ми проводимо всі дослідження з ідентифікації двома методами або, скажімо, одним плюс, більше ніж один метод, або двох родичів», – констатує Тимченко.
Після випадку з Назаром Далецьким 6 лютого міністр ініціював перевірку результатів ДНК-експертиз, які робили за одним методом. Тобто зараз проводиться перевірка в науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах по всіх висновках з 2022 року і раніше, якщо виносились рішення по одному методу дослідження. «Ми перевіряємо такі факти. Для нас дуже важливо зберегти довіру в цілому до ДНК-експертизи і до процесу ідентифікації, який сьогодні налагоджений і працює на території нашої держави. Ми розуміємо чутливість цієї теми, ми розуміємо відповідальність і ми максимально відкриті», – запевнив Леонід Тимченко.
11 лютого на Львівщині провели ексгумацію останків невідомої людини, яку поховали як Назара Далецького. За словами Леоніда Тимченка, зараз фахівці роблять все можливе для того, щоб з’ясувати, хто насправді був похований, і поховати цю особу під її іменем.
Що стосується інформації, яка одразу всіяла інформаційний простір щодо нібито зобов’язання родини повернути отримані державні виплати у зв’язку із загибеллю військового, то її спростували. У Міноборони відсутні правові підстави для перегляду ухваленого рішення чи спонукання родини до повернення отриманих коштів.
В ефірі телеканалу «Апостроф» виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко розповів, що такі ситуації є поодинокими та нетипові, і рішення по них ухвалюються окремо, адже процес визначення факту загибелі військовослужбовця є складним і багаторівневим. Павліченко зазначив, що під час війни часто буває, що військовослужбовці вважаються загиблими або зниклими безвісти через неможливість забрати тіло з поля бою, перебування на непідконтрольній території або інші складні обставини. У таких випадках родичам повідомляють, що особа визнана зниклою безвісти, і їм виплачуються державні компенсації відповідно до цього статусу. Він підкреслив, що більшість осіб, які перебувають у категорії «зниклі безвісти за особливих обставин», насправді загинули, але остаточно підтвердити це практично неможливо, доки не проведено ДНК-експертизу та обмін тіл.
«Завжди є щасливий випадок, коли особа, яку вважають загиблою, може бути знайдена. Власне, для цього встановлена система, яка багато гальмує питання визнання факту загибелі військовослужбовця. Є ситуації, коли, наприклад, військові перебувають в окопі, відбувається обстріл і всіх вважають загиблими. Але може статися, що одна або кілька осіб в цей час відійшли. Тут можливі різні варіанти», – пояснив Павліченко.
Цей направду щасливий й чудесний випадок викликав неабияку радість у суспільства, але й, погодьмося, посіяв сумніви, аж до божевілля, у тих родин, хто не бачив тіл найрідніших, а хоронили, бо співпало ДНК… Ви уявляєте, як вони чекатимуть. І хтозна, чи той сумнів, що сповнюватиме надією, додаватиме сил, чи – навпаки. А треба ж жити. Якось треба жити. І розуміти: такий випадок можливий – один на мільйони. ДНК-експертиза, направду, завжди точна.
