Часто в зимовий період під час зниження температури у квартирі не лише стає теж прохолодніше, а й починають «цвісти» стіни. Цвіль, пліснява, грибок на стінах направду мають серйозні наслідки для здоров’я, а також майна та меблів.
Основна причина появи непроханих квартирантів – висока вологість повітря в комбінації з поганою вентиляцією. Оптимальні умови для росту цвілі та плісняви виникають, коли рівень вологості в приміщенні перевищує 60 відсотків. Такі умови можуть бути викликані недостатньою ізоляцією, протіканням води через стіни або підлогу, а також щоденною діяльністю людей (варіння, купання, прання). Погана вентиляція в приміщенні сприяє накопиченню у ньому вологи. Найчастіше це відбувається в кухнях, ванних кімнатах та підвалах. Різкий перепад температури, особливо коли тепле повітря зіштовхується з холодними поверхнями, може спричинити конденсацію вологи. Низька температура стін та відсутність ізоляції стіни з боку вулиці може призвести до конденсації вологи всередині приміщення. Промерзання зовнішніх стін взимку може призвести до пошкодження гідроізоляції та накопичення вологи в самому матеріалі стіни.
Вам також може сподобатися
Цвіль живиться органічними матеріалами, такими як дерево, шпалери, килими, а також пилом, який накопичується в нечищених кутках.
В темних приміщеннях така проблема з’являється набагато частіше, ніж в добре освітлених місцях. Сонячне світло багате на ультрафіолетове випромінювання, яке руйнує клітини багатьох таких мікроорганізмів.
Щоб позбутися плісняви на стінах, необхідно, перш за все, оцінити масштаби ураження. Щоб розуміти, чи можна впоратися з проблемою своїми руками, чи необхідно все-таки звернутися до фахівців. Цвіль легко помітити на поверхнях завдяки її забарвленню – від чорного до зеленого або білого. Далі потрібно перевірити, наскільки глибоко вона в’їлася. Це можна зробити акуратно шпателем або ножем. Якщо пліснява розповсюдилася вглиб матеріалу стіни та ураження значне, краще звернутися до професіоналів. Невеликі ж осередки можна легко видалити самостійно. Для безпеки варто використовувати респіратор, захисні окуляри та рукавички. Щоб уникнути вдихання спор, слід забезпечити хорошу вентиляцію в приміщенні.
Перед нанесенням будь-якого розчину необхідно механічно видалити видимі ділянки за допомогою щітки або шпателя. Це дозволить розчину краще проникнути в пори матеріалу і забезпечити ефективне видалення мікроорганізмів. Для рівномірного нанесення розчину на оброблювані поверхні ліпше використовувати пульверизатор або пензлик. Особливу увагу слід звернути на щілини та важкодоступні місця, де цвіль може розвиватися непомітно.
Оцтовий розчин (нерозбавлений оцет) або 3% перекис водню треба нанести на уражені ділянки, залишити на годину, а потім ретельно протерти вологою ганчіркою. Варто пам’ятати, що ці розчини можуть мати відбілювальний ефект. Тому слід обережно застосовувати на меблях та шпалерах.
Сода та лимонна кислота застосовуються для легких випадків ураження. Столову ложку соди розчинити у 0,5 літра води та нанести на поверхню губкою. За кілька хвилин витерти сухою ганчіркою. Лимонну кислоту розчинити у воді в пропорції столова ложка на склянку та нанести пульверизатором на поверхню. Через пів години змити кислоту з поверхні.
Можна також на 10 літрів води взяти 100 грамів мідного купоросу. Важливо добре розмішати розчин, щоб кристали купоросу повністю розчинилися. Після обробки залишити поверхню висихати на кілька годин або навіть днів, залежно від рівня вологості в приміщенні. Не рекомендується змивати розчин, оскільки мідний купорос продовжує діяти після висихання.
Утім найкращим варіантом розв’язання проблеми все ж будуть хімічні засоби. Пористі матеріали (дерево, гіпсокартон та цегла) вимагають хімічної речовини, яка може глибоко проникнути в матеріал. Плитка, скло та пластик потребують менш агресивних продуктів. Також слід пам’ятати, що для кожного виду цвілі потрібно застосовувати свій хімічний метод. Тож треба читати інструкцію.
Зрозуміло, що в ідеалі – не допустити появи плісняви, цвілі і грибка. Для житлових приміщень оптимальний рівень вологості повинен бути в діапазоні від 40 до 60 відсотків. Рекомендовано мати вдома прилад для вимірювання вологості – гігрометр. Він може бути механічний або електронний. Це допоможе контролювати рівень та приймати вчасно заходи, якщо вологість перевищує потрібні значення.
