«90 відсотків опитаних українських військових, яких визволили з полону рф, свідчать про порушення умов утримання у тій чи іншій формі. Такі речі мають масовий характер, і це предмет серйозної роботи і тиску для всієї міжнародної спільноти. Порушення умов утримання, необхідних стандартів харчування, медзабезпечення – це дуже поширене явище у російському полоні. І це те, зокрема, над чим має працювати і Міжнародний комітет Червоного Хреста, і тиснути вся міжнародна спільнота», – наголошує представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов.
…Фотографія військового, на тілі якого випалили напис «слава росії», облетіла весь інтернет. Ця світлина є справжньою. Є доказом неймовірної жорстокості рашистських нелюдів. Серед них – навіть і тих, хто давав свого часу клятву Гіппократа. Військового повернули в Україну під час обмінів. Він потрапив у російський полон після поранення понад 15 місяців тому. У рф йому зробили операцію, після якої він прийшов до тями вже з рубцями. Лікар програми реабілітації «Неопалимі» Олександр Туркевич зазначає, що напис «слава росії» зробив українцю російський хірург під час операції під наркозом. Українські лікарі свідчать, що фразу виплавили на тілі захисника…
Бердянськ, Чонгар, Гола Пристань, Маріуполь, Донецьк, Горлівка, Молодіжне, Старобільськ, Суходільськ, Довжанськ, Сімферополь – окуповані міста України, де утримують та катують українських полонених – як військових, так і цивільних. Журналісти-розслідувачи підтвердили систематичне застосування тортур у 29-ти місцях утримання. 18 із них – у росії, 11 – на окупованих територіях. Загалом там може розміщуватися не менше 18 тисяч людей. Розслідування базується на понад 50 інтерв’ю з тими, хто повернувся з російського полону, та з родинами тих, хто досі там перебуває. Інформацією також поділилися співробітники в’язниць, які звільнилися зі служби через те, що вони бачили.
Найчастіше полонених катували струмом, утопленням, імітацією страти, побиттям дерев’яними і металевими молотками, багаторазовими ударами по одній і тій же частині тіла, а також зв’язуванням людини і використанням її тіла як «меблів».
У деяких місцях підтверджені смертельні випадки. Ув’язнені свідчили й про заборону на спілкування українською мовою, суворе нормування їжі та підбурювання до суїцидів.
Їв мишей, туалетний папір, мило…
Владу Задоріну 26 років. Він народився в місті Благовіщенське на Кіровоградщині. Був на заробітках у Польщі, а в 2019 році підписав контракт із ЗСУ. Служив у 35-й бригаді морської піхоти і на початку вторгнення опинився на острові Зміїний. Там Влад потрапив у полон, де провів майже два роки.
«Я просто всім серцем ненавиджу росіян. Вони стільки болю нам завдали, стільки принижень. Я в полон потрапив зі 120 кілограмами, вийшов з 60 кілограмами. Їв мишей, туалетний папір, господарське мило. Вони спеціально нам не давали їсти, відбивали нирки. Мені три хребці молотком забили, жовчний міхур вирізали. У мене закрита черепно-мозкова травма, тому що мені пляшки об голову розбивали…» – розповів Задорін.
Били електрошокером, коли відповідали «не так»
23-річну Сніжану Остапенко, молодшу сержантку 56-ї окремої механізованої бригади, росіяни били електрошокером щоразу, як вона відповідала не так, як їм хотілося. За її словами, у полоні жінок змушували робити неймовірну кількість фізичних вправ, а коли вони падали знесилені – наглядачі били їх.
«Ми падали на землю, і нас карали. Нас змушували марширувати на місці на морозі годинами, співаючи російський гімн», – каже Сніжана.
Також бранок позбавляли сну: вночі у камерах гучно вмикали російський гімн, тож жінки могли не спати по кілька днів.
Дали листок, щоб писав, бо говорити вже не міг
До повномасштабної війни Роман Третьяков був резервістом територіальної оборони. Від початку повномасштабного вторгнення виконував спеціальні завдання в складі групи. Але у серпні 2022-го в його будинок увірвались російські силовики та забрали до слідчого ізолятора.
Роман провів у полоні 19 з половиною місяців. Чоловік каже, що його катували тричі на день, щоб змусити «зізнатися» у нібито диверсійній діяльності, але він цього не зробив.
«Мішок на голову, і кудись там притягнули, штани зняли, дроти до статевих органів під’єднали, а у бік шокерами б’ють. Ноги догори прив’язують стяжками. Позаду наручники, струм підключають до пальців, до статевих органів. Після цих катувань вони аркуш дали, щоб я писав, тому що розмовляти я вже не міг, настільки мені погано було. Я ходити не міг, я повзав. Ну, а вони продовжували це робити», – розповів Роман.
Його тримали в одиночній камері, де було ще 5-8 людей. Сиділи всі на підлозі, ліжок не було. Потім чоловіка майже на місяць перевезли до в’язниці в окупованому Криму. Там окупанти «випробовували» на Романі нібито новий прилад для катувань.
«Я так зрозумів, в них ротація була. І перед тим, як поїхати, вони вирішили просто «повеселитися». Робили це по черзі. Один сідає на мене, натягує наволочку на голову, інший ллє воду. Матеріал тоненький і дуже облягає, тобто можливості дихати немає зовсім. Отак вони ллють, і ллють, і ллють. Вже коли майже непритомний, вони роблять хвилину паузи й включають струм від цього приладу. Ну, він дуже потужний. Тобто мене, лежачого на спині, силою струму перевертало на бік і вигинало в інший бік. Я так намагався наручники висмикнути, що до кісток все було здерто», – не може забути пережитих жахіть чоловік.
За словами Третьякова, в такий спосіб його катували безперервно протягом восьми годин. Чоловік зізнався, що були моменти, коли він «вже не міг терпіти» і намагався вкоротити собі віку в ув’язненні.
Подібні одкровення тих, хто пережив рашистський полон, навіть читати важко. Бо перед очима постають жахливі картини знущань нелюдів. Проте таких моторошних і кривавих історій, на жаль, чимало. А скільки їх – ми ніколи не дізнаємося через те, що звірствами, які з ними чинили окупанти, не можуть поділитися українські бранці… А дехто з ув’язнених назавжди забрав таємницю з собою, не переживши страшних тортур російських дияволів.
Як зазначив Влад Задорін: «Я всіх, хто мене катував, передав у відповідні органи. Я всіх їх впізнав, тому що я їх усіх бачив. Ми знаємо все про них: де вони живуть, куди їхні діти ходять у садочок, усі їхні банківські рахунки, де вони в магазині продукти купують. Тому всі, хто причетний до цих воєнних злочинів, будуть рано чи пізно покарані. Уже є випадки».
І насамкінець. Спочатку буде Перемога України. А потім – знайдемо усіх-усіх, хто причетний до звірств, тортур, убивств та катувань наших Захисників та цивільних українців. І правосуддя таки візьме гору над злом.
