Катерина – друга дитина у багатодітній родині, яка мешкає в селі Клекотині на Вінниччині. Найменший, сьомий, братик цьогоріч пішов у перший клас. Коли постало питання, де навчатися після школи, дівчина обрала педагогічний університет у Переяславі. «Взагалі-то я не планувала бути вчителькою, але коли випадково відвідала Переяслав, дуже сподобалося містечко, привітне і затишне, – пригадує Катерина Олійник. – Надихали його історія та самобутність. Тож коли закінчила навчання, два роки працювала у місцевих школах, викладала географію, економіку, біологію, вела туристичний гурток».
Ще під час навчання дівчина познайомилася з майбутнім чоловіком. Разом будували плани на майбутнє. Але зарплата вчителя не давала можливості реалізувати задумане. В місті залишатися не хотіли, тож вирішили повертатися в Клекотину і починати власний бізнес. «Мій батько – аграрій, багато років вирощує зернові на розпайованій землі, – продовжує Катерина. – Ми теж вирішили заробляти власною працею. Нам батьки виділили клаптик землі, на якій ми побудували невеличку теплицю. На всі наші заощадження, а це близько 700 доларів, придбали насіння перцю та висіяли розсаду».
Вам також може сподобатися
«Перчик нас ще жодного разу не підвів», – каже фермерка.
Треба сказати, що перець дівчина до цього взагалі не їла, не полюбляла. Цей овоч здавався їй гірким та несмачним. Але зупинилися на ньому, бо в помідорів короткий період реалізації, їх вирощує чи не кожна господиня. Кабачки, баклажани мають не такий великий попит… А от виростити смачний і гарний перець – процес не такий вже й простий. Його не кожен вирощує, і в нього довший період зберігання, реалізації. «Коли я вперше спробувала перець, вирощений власними руками, то назавжди в нього закохалася, – зізналася Катерина. – Нашій справі вже п’ять років. Маємо 35 різних сортів і гібридів. Побудували третю теплицю, яку обігріваємо дровами. Її площа – 400 квадратних метрів».
Але початок був не такий вже й простий. Жінка розповіла, як разом з чоловіком постійно вчилися, «сиділи» в інтернеті, консультувалися з європейськими фермерами. Адже, як стверджує Катерина, культура вирощування перцю в Україні не дуже розвинена. Та й ділитися досвідом вітчизняні колеги не поспішають… «З перших днів, коли заклали теплицю, вчилися підбирати торф, боротися зі шкідниками. Адже бізнес задумували як органічне землеробство. Затим зіткнулися з проблемою нестачі кальцію в рослинах – наше поле буквально за добу стало рудим… Але врятували урожай. А 2024-й рік став особливо складним через аномально теплу зиму, доволі ранню весну та неймовірну посуху. Багато шкідників не вимерзло, а палюче сонце буквально опалює ніжну шкірку перчин».
Нині фермерка вирощує понад 30 сортів перцю.
Сім’я вже переїхала від батьків. Придбали в тому ж селі стареньку хатину, взяли в оренду пів гектара землі, побудували теплицю. Розвивати бізнес допомагає перчик. Він, як каже «кучерява фермерка» (а саме так батьки Катерини жартома називають її через в’юнке волосся), ще жодного разу їх не підвів. Цей влучний вислів пізніше став упізнаваною торговою маркою родинної справи. Катерина веде свій блог в інтернеті та має багато шанувальників і замовників. Її перчики залюбки купують на торговельних майданчиках, продукцію також відправляють поштою. Перчик добре переносить дорогу. А в одному зі столичних ресторанів нині готують на його основі смачний десерт.
«Залежно від настрою я полюбляю різні перці, – поділилася своїми секретами Катерина. – Особливо захоплююся халапеньо: цей мексиканський різновид набуває гостроти від теплої до палючої залежно від дозрівання. Люблю м’ясисту солодку ротунду, обожнюю снекові різновиди – особливо маленькі, тоненькі, які не мають насіння. Їх завжди ношу в кишені для перекусу. Вирощуємо й македонські реліктові сорти – на вигляд, наче вишиванка… Гібриди купуємо щороку, бо якщо їх з насіння висівати, то з кожним роком якість, стійкість до хвороб та урожайність погіршуються. Проте з інших сортів вже маємо своє насіння».
Цього року «Кучерява фермерка» представила до уваги покупців маринований перчик та різні авторські соуси, до складу яких неодмінно входять перці. У цьому Катерині допомагає партнерка-технолог. Коли цей сезон закінчиться, жінка планує написати проєкт, щоб виграти грант на відкриття мінізаводу. Там планують займатися переробкою частини вирощеного врожаю. Вже підшукали приміщення для нього. «Наш перчик надихає, змушує рухатися вперед. А ще – це дуже потужне джерело вітамінів, необхідних нашому організму. Він покращує настрій, травлення. Пекучий – розганяє кров, збуджує всі органи і системи, покращує метаболізм та дарує неперевершений смак. Усім раджу частіше споживати цей корисний продукт», – каже Катерина Олійник.
