«Не лежи на пам’ятнику», — щоразу просить молода вдова неповнолітню доньку, яка постійно намагається прилягти, обіймаючи татову світлину у холодному граніті. «Я в тата на ручках», — на надриві видушує з себе дівчинка і ховає обличчя у квіти, що рясніють на могилі, щоб не показати неньці сліз. Ніколи більше не відчути їй теплого затишку найрідніших у світі обіймів. Хоч за них віддала б навіть всенький оцей світ. Їх відривають від могил, їм знаходять психологів і призначають лікування, більшість не знає, як і про що з ними говорити, й бояться дивитися у їхні скляні, наче мертві очі. Вони – це осиротілі діти, батьки, вдови, вдівці. Їхні рідні – Герої, Захисники України. Їм би пишатися. Проте, дай Боже якомога меншій кількості українців дізнатися, що найнестерпніше, найнезагойніше, найнестримніше болить гордість.
29 серпня Алеї Слави в кожному куточку країни ряснітимуть жовтогарячими соняхами, кишітимуть велелюддям і морем квітів, вируватимуть стоголоссям прапорів на могилах і щирими словами вдячності, закарбовуватимуться у пам’яті гіркими сльозами й співчутливими обіймами, горітимуть лампадками і пахнутимуть ладаном. В Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Вам також може сподобатися
Цей день об’єднує різні покоління, кожне з яких має своїх українських Героїв, які віддали життя в ім’я суверенності та єдності нашої держави. Його встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року. Дату обрано не випадково. Саме в цей день у 2014 році під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні. Смертельний для наших захисників «зелений коридор» пролягав через поля із соняшниками. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала саме ця квітка.
Сучасна російсько-українська війна триває від 2014 року. Широкомасштабне вторгнення російських військ в Україну у лютому 2022 року остаточно зірвало маску з агресивного путінського режиму та відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на превеликий жаль, непоправних втрат в боротьбі за наші суверенітет і незалежність.
У нинішній війні ми вже маємо десятки тисяч поранених і загиблих мужніх оборонців, які стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.
Сонях — не просто символ мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов’язково проросте, бо українці й далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.
Зрозуміло: допоки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно й розповісти їхні історії. Утім достеменно відомо єдине – кривавим шляхом до безапеляційної Перемоги ми сплачуємо непомірну ціну. Переходять до небесного легіону найкращі сини і доньки України. Рясно скроплюється український найродючіший у світі чорнозем кров’ю відважних і сльозами незламних. Недолуге порівняння, проте, на жаль, як гриби після дощу зростають могили на Алеях Слави в кожному куточку України. А з ними збільшується кількість зруйновних доль осиротілих дітей, батьків, дружин, чоловіків. Нестерпно крають серця меморіальні дошки на школах, будинках, у скверах. Пекельним болем відлунюють вулиці й населені пункти, названі іменами героїв сучасності.
Пам’ять про борців і їхні подвиги є найвищою цінністю у шкалі нашої національної ідентичності. Тому, безперечно, це не єдиний день у році, коли ми зі щирою вдячністю згадуємо полеглих та віддаємо їм глибоку шану. За можливість відчувати оцю виняткову ідентичність, за змогу бути українцями, за наше непрогране сьогодні і, безсумнівно, переможне завтра. Однак це нагода для всього суспільства разом зробити усе можливе, щоб пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед. Ми мусимо зробити усе, щоб загиблі герої залишилися для нащадків не абстрактним образом або цифрою, а щоб пам’ять про них була живою і дієвою. Щоб кожен із нас долучився до захисту і перемоги України! Слава Україні! Слава і низький уклін Героям, захисникам і захисницям, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Ми пам’ятаємо! Ми не забудемо! Ми зробимо усе, щоб бути гідними!
