Народилася і виросла Лідія Григорівна в Михайлівці на Полтавщині. Тривалий час працювала вчителькою. Нині жінка на пенсії. «Ще коли вперше російські окупанти прийшли на нашу землю, не могла залишатися байдужою до потреб наших Захисників, – каже жінка. – Боліло за країну, за українських патріотів, котрі ціною власного здоров’я і життя боронили батьківщину. Тож почали збирати донати, продукти і закуповувати необхідне, надсилати нашим воїнам на фронт».
Син і донька Лідії Мацюцької вже давно мешкають за кордоном. Тож коли розпочалося повномасштабне вторгнення рашистів в Україну, жінка поїхала до рідних. Проте витримати в чужій країні змогла лише два тижні. Повернувшись, вона знову занурилася у волонтерську роботу.
«Разом з сестрою Наталею Стіжко почали шити звичайну білизну для захисників та адаптивну – для поранених, – поділилася спогадами волонтерка. – Але також постійно думала, що ще можемо зробити, чим можемо бути корисними. Ідею підказала волонтерка з Луцька. Вони виготовляли сухі поживні і смачні перекуси. Тож і ми вирішили долучитися до цієї справи. Колеги нам вислали два мішки нелущених горіхів, з яких ми і розпочали».
Волонтерську діяльність Лідія Мацюцька розгорнула в своїй однокімнатній квартирі. Каже, що все житло заставлене коробками, банками, різними інгредієнтами та необхідними для організації приготування їжі речами. Тут і капусту квасять для бійців, і пироги печуть, і сухі перекуси пакують тощо.
Допомагають жінці у цій надважливій роботі рідні, друзі. А от кошти збирають з усіх усюд. Допомагають з-за кордону діти, їхні знайомі. Лідія каже, що дуже великі збори не організовують, бо бояться, що не вдасться зібрати – хлопців на передовій підвести не хочуть. Проте долучаються до зборів, які оголошують їхні колеги. Разом, звісно ж, шанси назбирати необхідну суму набагато вищі.
Неодноразово вироби, які виготовляють в її квартирі, Лідія особисто возила на передову з іншими волонтерами. Тому на другий рік війни почала робити те, що замовляють бійці, на що є особливий попит. Донати спрямовують на придбання приборів нічного бачення, РЕБів, сухих душів, термогрілок…
Зараз волонтери об’єдналися у спільному зборі коштів на автівку для певної бригади.
«На жаль, на третій рік війни люди не так донатять та допомагають, як це було попервах, – констатує невеселу ситуацію жінка. – Люди звикають, їм все частіше стає байдуже. Проте ми не маємо права опускати рук. Ми у відносній безпеці, в теплі, маємо що їсти… А наші хлопці в окопах, де холодно і часто немає що з’їсти. Тому будемо робити свою справу до самої Перемоги України. Ми вже добре розуміємо: якщо хлопці кажуть, що їм нічого не треба, це означає, що їм потрібно все».
Зараз Лідія Мацюцька зі своєю командою волонтерів збирають донати, оголошуючи збори в соцмережах, на автівку для певного підрозділу. Самі ж не беруться за надто великі суми зборів, бо і менші стає все важче закривати.
«Найбільше, скільки вдалося якось зібрати – 36 тисяч гривень. За них придбали екофло (джерело живлення) для бійців. Зараз ми допомагаємо різним бригадам. Не так давно обрали для себе основний напрямок і назвали його «Зігрій Захисника». Виготовляємо окопні свічки та розпалювачі, на які останнім часом дуже великий попит. Їх навіть можна доправляти нашим бійцям на позиції за допомогою дронів», – поділилася буднями жінка.
Лідія Григорівна закликає всіх робити свій посильний вклад у Перемогу України. Адже якщо кожен докладе частинку своєї небайдужості, то вона неодмінно настане. І швидше, ніж того очікує ворог.
