Сувеніри, кухонне начиння, сопілки, іграшки, великодні писанки та ялинкові прикраси… Загалом важко й перелічити розмаїття виробів, котрі майстриня Вікторія Опальнюк розписує петриківським розписом. Мазок пензля до мазка – і на дерев’яній чи пластиковій поверхні вимальовується справжнє різнокольорове диво, котре тішить око й гріє душу приналежністю кожного українця до нашої глибокої барвистої культури.
Вікторія розповідає, що таке її творче захоплення зʼявилося ще в дитинстві. Дівчинці завжди було до вподоби малювати, спочатку в пріоритеті в силу віку були розмальовки-розфарбовки, потім почала малювати сама, а в десятирічному віці Віку батьки записали в дитячу художню школу в Петриківці. Відтоді петриківський розпис оточував і оточує майстриню всюди і щодня.
«Завжди захоплювалась неймовірно деталізованими роботами своїх педагогів у школі, – пригадує Вікторія. – Мені подобалось фантазувати, підбирати кольори, створювати цікаві композиції. Художню й дев’ятий клас загальноосвітньої школи я закінчила одночасно і вступила в Петриківське училище на професію «Художник розмалювання по дереву». Це було закономірне рішення, за покликом серця й натхнення. Навчаючись улюбленій справі, я набиралася досвіду, щоразу захоплювалася й і спостерігала, як працюють заслужені й імениті майстри, дізнавалась певні, можна сказати, секрети справи».
Представивши свого часу власні вироби на щорічному місцевому ярмарку «Петриківський дивоцвіт», Вікторія зрозуміла, що можна, малюючи, поєднувати приємне з корисним. Саме так хобі дівчини переросло в її справу та нинішню основну роботу. І не в останню чергу Вікин червоний диплом вдалося заробити завдяки успішному поєднанню теорії та практики розпису виробів.
Майстриня ділиться, що в перші дні й місяці повномасштабної війни натхнення її покинуло. Здавалося, світ зупинився і кому тепер потрібне її мистецтво й барвисті вироби?.. Проте розрухатися і знову взятися за пензлі Вікторії допомогла замовниця, котра написала, що їй потрібні яскраві творіння Вікиних рук. Тоді жінка зрозуміла, що може і повинна продовжувати дарувати красу людям.
Нині, крім основних своїх замовлень Вікторія Опальнюк розмальовує тубуси для аукціонів на ЗСУ, робить знижки на вироби, якщо вони будуть використані під час зборів допомоги на військо. Батько майстрині – також серед лав українських захисників, тому жінка намагається підтримувати армію доступним їй творчим способом. «Адже завдяки нашим захисникам я маю змогу працювати, тому мій обов’язок їм допомагати», – переконана майстриня.
