Писанкарством жінка займається більше п’ятнадцяти років. «Вперше писанку побачила, коли мені було шість чи сім років, – розповідає Любов Григорівна, яка мешкає у Бершаді. – Жили ми тоді в селі. До нашої хати прийшли жінка і дівчинка, які мешкали на заході України і постраждали від повені. Певний час вони жили у нас. Якось перед Великоднем жінка взяла біле яйце і синім хімічним олівцем дуже гарно розмалювала його. Мені це так запам’яталося на все життя…»
Писанкарство Любов Сербіна опановувала самотужки. «Щоразу відкриваю для себе щось нове, – каже, усміхаючись, – адже учителів, наставників у мене не було». Потяг до образотворчого мистецтва вона відчула ще у дитинстві. Її батько і мати теж гарно малювали. Взагалі вся родина була схильною до творчості. «Коли розписую писанки – забуваю про все, адже це дуже захоплює, для мене це радість для душі, спокій, – натхненно розповідає майстриня. – Писанка гарно пишеться, коли ти зосереджений на роботі і читаєш молитву «про себе». Якщо нема настрою – краще не починати. Це досить кропітка робота, яка потребує посидючості. Над однією писанкою працюю 30, а то й 60 годин. Потрібно бути фанатом цієї справи і, звісно, мати схильність. При бажанні можна навчитися розмальовувати писанки, адже зараз багато інформації про це».
Вам також може сподобатися
За основу Любов Григорівна бере дерев’яне яйце, розписує писанки різними пензликами, використовує акрилові фарби і лак. Фарбу наносить не одним мазком, а накладає шар на шар. Вона опанувала різні техніки розпису, однак віддає перевагу розпису писанок по дереву. Любов Сербіна свої вироби створює за писанковими взірцями вінницької художниці і писанкарки Марини Верхової, яка видала унікальний альбом «Писанки Поділля». До речі, особливість подільських писанок – великі орнаменти. У колекції Любові Григорівни багато писанок з візерунками ХІХ і ХХ століть. У творчому доробку майстрині є й писанки з іконами. Але чи найбільше в неї авторських (обереги, іграшки), патріотичних писанок, для яких талановита жінка сама вигадує орнаменти. Скільки їх створено загалом за весь час – майстриня не знає, бо їх не рахує.
«Усі мої писанки для мене рідні, я навіть не хочу і не люблю їх продавати. Розлучатися з ними мені дуже важко», – щиро зізнається вона.
Любов Сербіна закінчила Київський державний інститут культури імені О.Є. Корнійчука і 47 років пропрацювала у бібліотечній сфері. Час від часу вона влаштовувала виставки своїх робіт у районній і сільських бібліотеках. Неодноразово проводила майстеркласи з виготовлення писанки, зокрема на засіданні клубу «Господарочка» Бершадської центральної районної бібліотеки.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
