Яна Шишка з Дніпра нині мешкає у польському місті Бжеґ. Тут вона з донькою відтоді, коли росія вторглася в Україну з повномасштабною війною. Янин чоловік Владислав у Польщі працював з 2019 року, тож нині вони мешкають усі разом. Проте поїхати з України і забути про неї – це не про Яну. Вони з чоловіком активно волонтерять, своєю творчістю й небайдужою громадянською позицією підтримуючи Україну в її боротьбі з ворогом.
«Загалом ми планували переїзд до Польщі восени, – розповідає Яна. – Але так сталося, що війна цю подію пришвидшила. Я народилася й виросла на Донеччині. Моє село, де мешкають батьки, а також сусіднє, де живе бабуся, нині окуповані…»
Взимку купували «зігрівайки», нині комплектують медичні наплічники
Нова сторінка її волонтерства після повномасштабного вторгнення росії в Україну розпочалася з того, що Яна почала продавати свої, а також вироби її подруги, щоб зібрати кошти на допомогу військовим. Згодом це в інтернеті побачили інші майстрині й почали звертатися зі своїми виробами, пропонували їх продати, щоб виручити більше коштів. Так поступово сформувалося волонтерське творче крило з майстринь і майстрів, котрі долучаються і надають свої вироби для лотерей, які організовує Яна. Це – народна майстриня України лялькарка Тетяна Попова, майстриня декупажу, дружина військового Анна Грищенко, Вікторія Федір (плете ґердани), Наталя Степанова (розписує одяг), майстриня аксесуарів Ірина Глянь, лялькарка Світлана Ярмоленко, майстрині з полімерної глини Тетяна Забідовська і Віра Бойко… Географія майстринь, які звертаються і долучаються до проєкту, – широка: це різні куточки нашої країни та закордону. Також є дівчата, котрі готують вдома смаколики для створення смачних кошиків – лотерейних лотів. Загалом це понад три десятки рукодільниць. Яна співпрацює з волонтеркою з Дніпра, дружиною військового Мариною Сесь, яка реалізовує власний проєкт «Народний медичний рюкзак». За допомогою згуртованості волонтерів вони укомплектовують медичні набори для порятунку бійців. Марина має чіткі запити від військових медиків, куди і що саме купувати.
«У мене багато знайомих і друзів, котрі захищають Україну ще з 2014 року. Нині до них доєдналися ті, хто пішов боронити батьківщину від ворога після 24 лютого 2022 року, – ділиться Яна Шишка. – Взимку за виручені з творчих продажів кошти ми купували хімічні грілки. Передавали ці «зігрівайки» туди, де в них була потреба: на донецький, херсонський, запорізький напрямки… Нині зосередилися на тактичній медицині для військових медиків, котрі рятують життя наших захисників на передовій».
Навчила вишивати чоловіка
Янина добродійна діяльність розпочалася зі знайомства у 2014 році з нинішнім чоловіком. Він служив у добробаті «Правого сектора» у Пісках під Донецьком, а Яна та її подруги щовихідних ліпили вареники, смажили млинці й передавали їх волонтерам, щоб ті потішити військових. «Моя донька хворіє, тому свого часу ми звернулися по допомогу до дніпровського фонду «Біржа благодійності «ДоброДій», – розповідає Яна. – І вони зібрали кошти, допомогли купити ліки. Відтоді ми родиною почали продавати наші вишиті вироби і частину коштів через цей фонд відправляти таким, як наша донька, хворим дітям. Річ у тім, що мій чоловік, як і я, вміє вишивати. Свого часу це врятувало його від затяжної депресії, коли він повернувся з Пісків у 2015 році. Було дуже непросто. Згодом вишивка стала основним джерелом доходу нашої сім’ї. Чоловік вишиває бісером, я – стрічками».
Яна також починала свою рукодільну творчість з вишивки бісером, але дуже хотіла навчитися працювати зі стрічками. «Це був своєрідний виклик самій собі, адже в мене немає пальців на правій руці, – зізнається жінка. – Однак я хотіла довести насамперед собі, що все зможу, здатна всьому навчитися. І я навчилася!»
Сьогодні вишивка для Яни та Владислава – це заробіток, котрий вони витрачають на допомогу військовим. «На це є не дуже багато часу, бо нині я навчаюсь у медичній школі на фармацевта, а чоловік, відпрацювавши зміну на заводі, ввечері береться за вишивання бісером. Із наших вишитих заготовок майстриня з Дніпра Ірина Глянь шиє аксесуари – наплічники, сумки… Наші лотерейні лоти – різнопланові: прикраси, книжки, глиняні іграшки, вироби з вовни… Вартість квитків зовсім невелика – 10, 15, 20 гривень, – каже Яна. – Але не буває маленьких вкладень. Нас багато, і всі разом ми – велика сила!»
Жінка переконана, що у неї нічого не вийшло б, якби не довіра людей і їхнє прагнення допомогти військовим, аби прогнати ворога з нашої землі, і щоб менше полягло у цій боротьбі наших Захисників.
«Без довіри майстрів мені не вдалося б нічого організувати, – каже рукодільниця. – Велика їм подяка за це! Вони в мене вірять, а мене це спонукає не зупинятися, йти вперед і продовжувати свою діяльність. І майстринь, котрі створюють лоти, і тих, хто їх купує, об’єднує те, що всі ці люди беззаперечно вірять у перемогу України. Ми віримо в наших Захисників, в те, що Україна відродиться, ми її неодмінно відбудуємо!»
Ірина ЛЬВОВ.
