Микола Валовий ніколи не цурався важкої селянської роботи, а техніку полюбив змалечку. Ще підлітком прагнув самотужки розібратися, як працює той чи інший механізм, прилад, інструмент, і намагався повернути несправні речі до життя. Вже тоді йому подобався сам цей процес. Хлопець відчув: техніка – його стихія, покликання.
Доля вела Миколу Лаврентійовича правильними стежками, тож змужнілий після служби у війську юнак із відзнакою закінчив машинобудівний технікум і здобув спеціальність тракториста-машиніста широкого профілю. Уся його трудова діяльність тісно пов’язана з технікою, колгоспом. Працелюбний, старанний, відповідальний Микола Валовий роботі віддавався сповна. Багато років був бригадиром тракторної бригади, обробляв цукрові буряки, а вже на пенсії ще вісім років працював на току.
Вам також може сподобатися
Ті далекі вже роки – ніби зараз у нього перед очима. Чоловік любив і любить порядок – ніколи не ставив техніку на неприбране місце. У гаражі, майстерні, на тракторі чи комбайні в нього теж все до ладу, ключі та необхідні інструменти завжди під рукою. Постійно щось вдосконалював (сівалки та інші агрегати і механізми), вносив раціоналізаторські пропозиції. Йому й досі притаманні інженерне мислення та пошук раціональних рішень. Микола Лаврентійович творчо підходить до розв’язання проблем, думає нестандартно, багато експериментує, тож завжди доводить виріб до досконалості, забезпечуючи його функціональність та довговічність.
Після виходу на пенсію з’явилося більше часу, який Микола Валовий використовує на улюблену справу. Технічний ентузіаст, майстер на всі руки, він з успіхом ремонтує господарські речі, прилади, покращує конструкції інструментів для зручності, а також власноруч виготовляє городній інвентар. Все необхідне для цього в нього є. Внуки допомогли дідусю придбати дрилі, різаки, різні інструменти та обладнання.
«Спочатку робив мотики, плужки, сапи, а потім почав виготовляти й інші сільськогосподарські інструменти для обробітку ґрунту», – розповідає умілець.
Микола Лаврентійович уміє працювати з металом (гартування, заточування тощо), тож арсенал його виробів доволі широкий. Окрім названих, це і лопати, сокири, секатори, рала для плужків, горіхоколи тощо. Раніше виготовляв і держаки.
Майстер чітко планує свою роботу, записує ідеї. Метал та інші матеріали використовує лише нові. Із старого металу вироби не виготовляє – це складніше і не та якість. Запевняє: для нього нічого складного немає – що побачив (навіть у магазині), те і робить. Його якісні, добротні вироби мають попит серед людей.
«У Колі все обмаль часу, – розповідає про чоловіка Валентина Федорівна. – Дуже любить техніку. Він має не лише добре серце, а й золоті руки. Раціоналізатор, все щось майструє, вдосконалює. Навіть і зараз інколи встає серед ночі, записує якусь думку, ідею. Йому вже 87 років, а він досі виготовляє сапи, мотики, плужки та інші знаряддя праці. Водить автомобіль. Багатьом односельцям допомагає у ремонті техніки і в інших справах – нікому не відмовляє».
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
