Це – одне з найбільших свят церковного року. Про сенс свята, традиції відзначення ми попросили розповісти священника Київської єпархії Православної Церкви України ігумена Саватія Собко та священника парафії святого Станіслава, священника і мученика Кам’янець-Подільської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні отця Євгена Габрова.
– Які події покладені в основу свята? У чому його сенс?
Отець Саватій Собко:
– Шостого серпня Православна Церква святкує одне з найбільших дванадцяти свят церковного року – Преображення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа. Цей світлий день ще з перших віків християнства називали другим Богоявленням, бо на горі Фавор Господь явив славу Своєї Божественної природи. Євангелісти Матфей, Марко і Лука оповідають, як Ісус узяв трьох найближчих учнів – Петра, Якова та Івана – і піднявся з ними на гору. І там, перед їхніми очима, «лице Його засяяло, як сонце, а одежа стала білою, як світло». А голос з неба промовив: «Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав – Його слухайте!». Цей момент відкрив учням глибину істини про Христа – не лише як Учителя, але як істинного Бога. Недаремно з усіх апостолів були вибрані саме троє: Петро – як віра, Яків – як праведність, Іван – як любов. І тепер, коли ми читаємо ці слова, коли молимось у цей день, Преображення Господнє стає дороговказом і для нас – до внутрішнього оновлення, до переміни серця, до справжнього духовного преображення.
Бо Христос і сьогодні кличе кожного з нас зійти з Ним на гору – відірватися від метушні світу і зустріти Його у світлі молитви, у тиші серця, в покаянні і любові. І тоді Він торкнеться нас, як торкнувся своїх учнів, і преобразить наші душі Своєю благодаттю.
Отець Євген Габров:
– Ісус Христос – Бог-Людина, але на землі Він був у вигляді людини. Тож перед мукою, смертю і воскресінням Він повів за собою трьох учнів –
Петра, Якова й Івана на гору і там преобразився – тобто показав себе теж в божественній натурі. Це було для того, щоб зміцнити їх у момент випробувань, які на них чекали. Коли Петро побачив Іллю та Мойсея, то захотів там залишитися, бо відчув надзвичайну благодать і радість у присутності Божої слави. Він запропонував зробити три намети – для Ісуса, Мойсея та Іллі.
Тобто це теж показує момент, коли людина бачить Бога в повноті, що буде уже в небі в Царстві Божому. Петру було так добре й спокійно поруч із преображеним Христом, що все інше, земне, вже було абсолютно нецікавим. Він прагнув зупинити час і назавжди залишитися в цьому світлі та блаженстві.
Перебування з Богом було найбільшим благом. Тобто це була підказка для кожного з нас, до чого маємо прагнути, що насправді нашим найбільшим благом є Господь.
– Як слід підготуватися до свята, щоб гідно його прожити?
Отець Євген Габров:
– Головне – це бути в стані благодаті, тобто не мати на собі гріха. Звісно, прийти на Святу Месу. Перед нею чи під час посповідатися – щоб не просто бути присутнім на Службі Божій, а прийняти Ісуса Христа у святих дарах.
Адже на кожній Святій Євхаристії хліб, який приноситься, з молитвою священника перемінюється в Тіло Христове. І це є найкраще приготування до будь-якої урочистості чи свята. Перед прийняттям Причастя слід дотримуватися посту протягом години – нічого не споживати, дозволяється
тільки вода і ліки.
– Існує традиція на Преображення освячувати плоди, зокрема яблука. Звідки вона походить і що означає?
Отець Євген Габров:
– Традиційно на Сході цього дня приносили до храмів на освячення зерно і виноград. Адже так само, як на горі Фавор преобразився Ісус Христос, хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Христовими. А зерно і виноград якраз символізують хліб і вино. Однак в Україні інший клімат, виноград не настільки популярний, а на початок серпня достигають інші плоди – зокрема яблука, сливи – те, що ми частіше споживаємо. Тому освячують саме ці плоди, більш традиційні для українців.
– У народі Преображення частіше називають Яблучним Спасом. Чи виправдана така назва?
Отець Саватій Собко:
– Спасом в народі називають три літні свята, присвячених Господу. Якщо зі словом Спас все зрозуміло – це скорочена форма від слова Спаситель, – то яке відношення мають до Нього яблука – не зовсім. Згідно з давньою традицією люди у ці дні приносять в храм для освячення плоди нового врожаю.
Звичай освячувати плоди сягає своїм корінням ще старозавітних часів. Люди таким чином дякували Господу за всі його дари й приносили частину їх в жертву. Освячувати яблука люди приносять в храм на свято Преображення Господнього. Цей звичай прийшов на наші землі разом з впровадженням грецького церковного календаря. Греки в день Преображення благословляли грона винограду, який до цього дня вже достигав в їхніх краях. Оскільки в той час на Русі виноград ще не вирощували, його замінили яблуками. Цієї традиції дотримуються і до сьогодні. І коли ми приносимо плоди в храм, не забуваймо, що сенс освячення плодів не в тому, що вони набувають якихось надприродних властивостей – ні. Головне в освяченні – це подяка Господу за врожай.
Що стосується народного найменування свята, то такий звичай пов’язаний швидше за все з тим, що простим людям у давнину, коли доступу до писемних джерел майже не було, зручніше було використовувати спрощені назви. Такі найменування визначали не тільки саме свято, а й те, що потрібно освячувати у цей день. Так і зʼявилися три Спаси: медовий, яблучний і горіховий.
Втім, сьогодні ми живемо в дні, коли інформація потоком ллється з усюди, історію свята можна миттєво знайти в інтернеті. Навіщо ж спрощувати до побутового рівня те, про походження чого ми вірогідно знаємо з джерел? Назва «яблучний» Спас не тільки спотворює сенс свята та затьмарює всю велич Фаворської події, під час якої Ісус Христос показав свою Божественну славу, а й принижує Христа. Назва «яблучний» припустима хіба що для соку та варення, але ніяк не для Господа. Ось чому правильним буде називати свято так, як сформулювала для нас Церква, а не народна свідомість.



















