Вам також може сподобатися
Після захоплення рашистами Зміїного острів став плацдармом ворога для контролю судноплавства по Дунаю і на підходах до портів «Чорноморськ», «Південний» та «Одеса». Ворожі угруповання у складі десантних кораблів, суден вогневої підтримки, протимінних кораблів, а також ракетоносіїв «калібрів», якими керував крейсер «москва», повністю ізолювали район від Криму до Дунаю і контролювали повітряний простір у зоні бойових дій. Тож кораблі наших партнерів або цивільні судна в район ведення бойових дій могли потрапити лише з дозволу окупантів.
Бої за острів тривали постійно. Спочатку на дно пішов крейсер «москва», затим до нього доєдналося й кілька ворожих катерів. Українські Захисники били по зенітно-ракетних комплексах рашистів та по інших їхніх установках на острові не один день: і з суші, і з повітря. Як наслідок – 30 червня 2022 року російський гарнізон поспіхом евакуювали, а 4 липня українські військові встановили на острові прапор України.
Проте окупанти продовжували тероризувати острів тактичною авіацією. Бо для них це було єдиним способом позначити своє панування там. Системне бомбардування у напрямку Зміїного, де зосереджені морські транспортні шляхи, здійснювали для того, щоб дискредитувати Україну як морську державу, здатну забезпечувати Силами оборони гуманітарний коридор для навігації морських суден.
З історії острова
Чому острів називають Зміїний? Журналістка та історик Ольга Скороход каже, що за найпоширенішою версією, свою назву острів отримав саме через наявність змій. Буцімто з Дунаю течія виносила змій на скелі острова. Зараз їх немає. Як кажуть біологи, навіть якби винесло цих вужів, то в солоній морській воді вони не вижили б. Однак тисячі років тому клімат був іншим – тут було значно тепліше, гирло Дунаю ще формувалося, воно було природним, не було дамб. Тому цілком ймовірно, що змій могло виносити водою. Це буквальна теорія тлумачення назви.
Однак є і метафізичні версії, які пов’язують назву Зміїного з культом відомого давньогрецького героя Троянської війни Ахілла, який велику роль відігравав у культурі Північного Причорномор’я. На острові був його храм. Сам культ Ахілла дуже пов’язаний зі зміями.
«Невразливість йому забезпечила його мати, німфа чи богиня Фетида, в якої була здатність перетворюватися на змію. Тому вважається, що Ахілл має зміїне походження, і зображення змій було безпосередньо з ним пов’язане. По-друге, дуже багато саме місцевих північно-причорноморських міфів про Ахілла, які не пов’язані з міфами еллінськими. Є версія, що ось цей «наш Ахілл» – це не той давньогрецький герой, а якийсь місцевий цар чи володар скіфський, який мав нібито стосунки з богинею змієподібною. Є також міф, буцімто Ахілл жив на цьому острові та являвся людям в образі великого змія. На острові був знайдений перстень із зображенням змія. Як вважається, після загибелі Ахілла його мати Фетида попросила бога морів Посейдона підняти частину суші й сформувати острів, на якому її син знайшов вічне життя», – розповідає історик.
За словами Ольги Скороход, в античні часи острів називався Левке. У перекладі зі старогрецької – Білий. Античні географи пояснюють, що така назва зумовлена кольором птахів, які дуже щільно гніздилися на скелях острова. Як стверджує Ольга Скороход, маяк на острові з’явився в ХІХ столітті. А до того була череда змін влади. До речі, назва острову Зміїний з’явилася в Середньовіччі, коли там панувала Візантійська імперія. Острів отримав назву Федонісі, у перекладі з новогрецької – Зміїний. Після того острів опанувала Османська імперія, а після російсько-турецької війни 1787-1791 років цей клаптик суші перейшов до російської імперії. Відтоді почалися перші доволі аматорські археологічні розкопки і був знайдений фундамент храму. В 1837-1843 роках на місці храму і з використанням матеріалів, які від нього залишилися, за британським проєктом звели маяк, який до недавнього часу працював.
На острові в різні часи жили люди. При храмі були служителі культу, оракул, а за маяком – доглядачі. Біля Зміїного зупинялися кораблі, моряки відвідували храм, який мав велике духовне значення. У різні часи острів належав різним державам. Після поразки у Кримській війні (1853-1856) російська імперія втратила цю територію. Вона перейшла до Молдавського князівства, а відтак до Румунії. Румуни облаштували на Зміїному в’язницю. У 1944 році радянський десант захопив острів, і за угодою 1948 року ця територія остаточно перейшла до СРСР. А якщо точніше, до Ізмаїльської області УРСР, яка існувала до 1954 року. З 1991 року це – територія України.
Коли на шельфі острова знайшли поклади нафти і газу, Румунія доводила, що Зміїний – це не острів, а скеля. Тобто у них не було територіальних претензій. Проте їм було важливо довести, що це скеля, щоб мати більше претензій на шельф. Міжнародний суд ООН ніби дійшов компромісу, але все ж таки фактично задовольнив вимоги Румунії, тому що 80% шельфу отримала саме вона. Але з цією суперечкою пов’язують нове відродження острова. Тому що Україні було дуже важливо довести, що це повноцінна суша, де можна жити. Там збудували селище, яке назвали Біле, і навіть відкрили відділення пошти і банку. Була також прикордонна застава, яка на початку 2000-х вважалася найкращою в Україні.
Але у 2002 році острів демілітаризували. Тут хотіли пробурити артезіанському свердловину, забезпечити острів альтернативними джерелами енергії і навіть встановили остов для вітрової станції. Але війна поставила сумну крапку в цих планах.
