Військовий приїздить додому після поранення у відпустку або завершення служби. Як мають його зустріти рідні та друзі, щоб це повернення не стало болісним?
Бажано уникати конфліктів. Річ у тім, що будь-які негативні емоції, спричинені навіть побутовими негараздами, можуть повернути бійця у вже пережите на війні, де він відчував щось подібне. Негативні емоції вивільняють у ньому воїна, готового до захисту від ворога.
Обмежити розмови про війну. Не варто надто розпитувати військового про війну, особливо, якщо видно, що він не хоче ділитися подробицями бойових дій, а також місцем перебування бійців. Не треба згадувати про загиблих побратимів. Це може ятрити душу.
Не завантажувати побутовими справами. Варто обмежити військового від сімейних побутових справ. Можна залишатися, як і до того, коли він був на війні, самостійною у вирішенні дріб’язкових побутових питань. Якщо у нього виникне бажання допомогти, лише тоді можна ділитися і перекладати на нього обов’язки.
Стосовно власне зустрічі, то слід мінімізувати її пафосність. Ті, хто повертаються з фронту чи військової служби, не потребують квітів, кульок чи інших атрибутів награної щирості зустрічі. Достатньо справжньої щирості. А ще – тиші та розуміння. Також їм потрібна повага – і це не лише про слова, тут більше про вчинки і дії.
Не варто думати, що всі, хто був на війні, психічно нездорові. У них можуть змінитися цінності. Їх слід прийняти. Зокрема може зміститися орієнтація на матеріальні цінності, вони вже не такі важливі, як у цивільному житті.
Також слід підготувати близьких та родичів до зустрічі з військовим. З ними потрібно поговорити ще до прибуття воїна з фронту. Ці розмови мають стосуватися тем, як не травмувати Захисника, а підтримати його. Родичі мають знати й усвідомлювати, що людина, яка повертається з фронту, може бути конфліктною.