Вам також може сподобатися
Від війни потерпають не лише люди, разом з нами страждають і тварини. І якщо люди розуміють, що трапилося, і намагаються врятуватися, адаптуватися до нових викликів, то тварини цього не розуміють. Когось лякають вибухи, хтось залишився на вулиці через загибель чи евакуацію господарів, а хтось з братів наших менших й сам отримав поранення. Чимало волонтерів долучаються до допомоги з порятунку тварин. Прихистком для евакуйованих тварин став львівський притулок «Домівка врятованих тварин».
Все почалося з Орлика, якого врятували від бійні
Історія притулку розпочалася ще до повномасштабної війни, навесні 2018 року. Хоча про створення притулку тоді не думали. «Ми не планували створення притулку, – розповідає керівник благодійної організації «Благодійний фонд «Домівка врятованих тварин» Орест Залипський. – Ми з другом працювали інспекторами у парку. Якось відпочивали у Карпатах. Там дізналися про коня, якого вже втретє везли на бійню. Ми його викупили – зняли просто з машини. Орлик – перша тварина, з якої все почалося. Кінь усе своє життя – а це більше двадцяти років – важко працював в гірській місцевості. І тричі його зраджували, незважаючи на те, що він викладався на повну. Він мав трьох різних власників, які його продавали на м’ясо, але щоразу тварині вдавалося уникнути цієї участі. З третього разу кінь опинився у парку, і це був перший мешканець нашого притулку. Потім з’явилося лисеня, забране у браконьєрів, трохи згодом – сова… Так і розпочалась історія притулку».
Сьогодні «Домівка врятованих тварин» – благодійна організація. «Маємо два притулки, – продовжує Орест Залипський. – Один, невеликий, у Львові. Зараз займаємось створенням ще одного, який вже має площу близько 14 гектарів. Працюють у притулках небайдужі до тварин люди, більша частина яких – на волонтерських засадах. Нашою основною спеціалізацією є порятунок диких та свійських тварин. Перших ми рятуємо від мисливців, браконьєрів та хутряних ферм. Також забрали деяких тварин з цирків, де з ними жорстоко поводились. Серед врятованих є лисиці, єноти, вовки, сови, мавпи, коні тощо. Деякі з цих тварин ніколи не зможуть повернутися в дику природу через знущання, скоєні людьми. Але ми докладаємо всіх можливих зусиль, щоб створити для них комфортні умови для подальшого життя».
За шість років львівським волонтерам вдалося врятувати понад десять тисяч тварин. Зараз у домівці опікуються близько 1 500 мешканцями, серед яких собаки, коти, лисиці, косулі, морські свинки, страуси, єноти. Є навіть білохвостий орлан Галя та 70-кілограмова кавказька вівчарка на прізвисько Макс. Багатьох тварин вже під час повномасштабної війни волонтери евакуювали з прифронтових та деокупованих регіонів.
Війна і евакуаційно-гуманітарні місії львівських волонтерів
Війну в Домівці відчули з перших днів. Тоді до притулку почали прибувати перші евакуйовані тварини, яких привозили, покидали або губили господарі. Тварин забирали на вокзалі. Також до притулку приїжджали автівки, заповнені клітками з тваринами з регіонів, де ведуться активні бойові дії. Інколи люди самі привозили своїх домашніх улюбленців — приймали навіть від військових, яких призвали на фронт, а собаку чи кота не було з ким залишити. Також траплялося, що бійці, повертаючись на ротацію, привозили по кілька тварин сюди.
З початку великої війни львівські волонтери організували гуманітарний штаб, куди небайдужі приносили корми та інші необхідні речі, а також сюди надходила гуманітарна допомога. А вже звідси допомогу везли у прифронтові регіони. Та й самі волонтери Домівки неодноразово брали участь в евакуації тварин з прифронтових та деокупованих регіонів, зокрема і з підтопленої підривом Каховської ГЕС Херсонщини. «Наша команда неодноразово здійснювала евакуаційно-гуманітарні місії у різні міста України: Херсон, Ірпінь, Бучу, Миколаїв, Запоріжжя, Харків. У деякі – по кілька разів», – зазначає пан Орест.
Загалом від початку повномасштабної війни до Домівки евакуювали близько восьми тисяч тварин. Частину домашніх тварин повернули власникам або прилаштували у нові родини. Крім України, свій новий дім тварини із Домівки знайшли у Німеччині, Польщі, Чехії, Швейцарії, Англії, Нідерландах, Латвії. Траплялося, що собак чи котів губили, згодом власники впізнавали їх через соціальні мережі та приїжджали за ними.
Бабак Ромчик, лис Дік, сова Туся: історії деяких врятованих тварин
Орлан Галя. Більшу частину свого життя Галя працювала. Її використовували в комерційних цілях, а саме – у фотопослугах. З початком повномасштабної війни Галю з Харкова евакуювали в Домівку. Птаха довелося лікувати після неналежних умов утримання.
Мавпа Шурик.Його евакуювали з Харкова в 2022 році. Він жив в торговому центрі, де умови утримання не відповідали нормам. У Домівці він знайшов собі друга — мавпу Жужика. Тепер йому не сумно, і він весь свій час проводить весело та активно.
Лис Дік. Його викупили люди з притравочної станції. Коли Дік потрапив в Домівку, він мав інфекційне захворювання, наслідки якого залишилися зовні (проблеми з вушком). Окрім того, більмо на оці – також наслідок життя на притравочній станції. Він проходив довготривале лікування та реабілітацію. Зараз живе у вольєрі з іншими лисицями, але в природу вже не повернеться ніколи.
Чорнобурка Лакі. Лакі все своє життя провів в маленькій клітці на хутряній фермі. Він мав стати одним з хутряних виробів. Коли ферма розформовувалася, небайдужі люди попросили нас по допомогу. «Це було важке рішення, адже викуп тварини – це не просто купити і посадити в клітку, – каже пан Орест. – Це створення відповідних умов проживання та харчування, постійний супровід ветеринара. Ми написали допис у соціальних мережах, чи готові люди підтримати цю ініціативу. На все пішло кілька днів, за той час чорнобурок з 150 лишилось 12. Їх всіх викупили, і одним зі щасливчиків став саме Лакі».
Сірка.Її збила машина, коли була ще маленьким песеням. Вона отримала важкий перелом лап. Небайдужі завезли її у клініку, там тваринку прооперували, але повністю поставити «на лапи» собаку не вдалося. Після реабілітації волонтери намагалися знайти їй дім, проте вона була нікому не потрібна. Так Сірка потрапила у Домівку. Час від часу вона проходить курс терапії, адже лапи в міжсезоння її турбують. Проте це не заважає тварині радіти життю: бігати, бавитись з іншими собаками та людьми.
Сова Туся. В Домівку вона потрапила зовсім маленькою. В період, коли пташенята навчаються літати, вона це зробила невдало. Люди знайшли її зі зламаним крилом та передали у притулок. Вже тут їй призначили лікування, але крило не функціонує в повну силу, тож повноцінно літати Туся вже не зможе.
Бабак Ромчик.Вінприїхав з Дніпра, з контактного зоопарку. Для тварин контактний зоопарк – це постійний стрес, адже їх не запитують, чи вони хочуть, щоб їх торкались, гладили, постійно шуміли. Ось і Ромчик через певний проміжок часу почав проявляти агресію до відвідувачів зоопарку. Через таку зміну поведінки його продали за символічну плату. Тепер він живе в Домівці та лише за бажанням виходить до людей. «Щороку десятки бабаків 2 лютого навмисне будять, щоб провести обряди та визначити, коли прийде весна, – продовжує керівник притулку. – Такими діями люди збивають природній цикл тварини і шкодять її здоров’ю. Часто, щоб розбудити сонну тваринку, її трусять та штурхають. Ми закликаємо не підтримувати знущання над тваринами, а краще довіряти синоптикам».
Вівця Йося та козлик Петрик.Вівця потрапила в Домівку на Великдень кілька років тому.Їй дуже пощастило, адже коли вона випала з вантажівки посеред дороги при насиченому русі машин, це побачили люди, які їхали позаду. Вони зупинились та підібрали її, після чого завезли в Домівку. «Кілька років тому нам передали вагітну козу, яка народила вже у притулку, – продовжує розповідати про своїх вихованців Орест Залипський. – Проте одразу після цього вона відмовилась від малечі. Тоді ми взяли Петрика під свою опіку. Жив він у приміщені з котами, адже це єдине на той момент приміщення, в якому було тепло. Тому деякий час вважав себе котом. Коли Петрусь підріс, в притулок потрапила вівця Йося, після чого вони стали ліпшими друзями та не можуть бути одне без одного».
Промінчики добра
«Домівка врятованих тварин» – благодійна організація, тож існує завдяки гуманітарній допомозі та небайдужим українцям. Й долучитися до доброї справи може кожен.
Допомогти можна різними способами: матеріально (продукти для тварин, корми, будівельні матеріали, господарські засоби), фізично (прийти та вигуляти собак, допомогти з прибиранням території, вольєрів), фінансово підтримати роботу притулку (будівництво другого, лікування у ветеринарних клініках, на закупівлю кормів, створення ветеринарного кабінету та багато іншого). А також можна прийти й вибрати собі чотирилапого друга. Адже тварини, взяті з притулків, вміють бути напрочуд прихильними і вдячними, вони не зрадять. А кожне врятоване життя – це промінчик добра. Саме з таких промінчиків складається людяність. І саме такі добрі справи відрізняють нас від рашистів та наближають до Перемоги.
