Вам також може сподобатися
Шок. Незбагнення. Паніка. Жагуча ненависть до ворога й стрімке бажання неодмінно щось робити охопили того фатального 24 лютого, як і всіх українців, жителів невеличких мальовничих Чорнивід, що на Городоччині.
«Уже наступного дня нас попередили, що потрібно прихистити 80 вимушених переселенців, – пригадує жителька села Чорниводи, депутатка Городоцької міської ради, Людмила Плавуцька. Тож у старому невеличкому приміщенні ошатного ліцею дружно стали облаштовувати ліжкомісця, зносити матраци, постіль, ковдри, білизну, продукти харчування… Щоправда, налякані війною люди у нас не зупинялися, але спільна робота спонукнула до подальших дій».
Консервація у жестяних банках набагато зручніша для бійців
Вчителька молодших класів Жанна Кльоц, брат і син якої стали на захист країни, спершу з колегами, згодом до гурту активістів приєдналися й інші небайдужі жителі старостинського округу, до якого входять три села, почали пекти печиво на фронт.
«Наша діяльність, – продовжує Людмила Олександрівна, – розпочалася із куплених в складчину мішка борошна, п’яти кілограмів цукру й 20 пачок маргарину. Коли ж охочих додалося, розширили обсяги. Назву «Чорнивідські господині» та пізнавану сьогодні на фронті емблему придумала найкреативніша із господинь Олена Пшонко. Жителі старостинського округу цілими вулицями стали збирати щомісяця кошти й долучатися працею. Земляки з-за кордону охоче скидали донати й віднаходили необхідне. Своє плече підставили чи не усі мешканці, місцеві підприємці, фермери, орендарі, мисливське товариство. Ми розуміли, що одним печивом ситий не будеш, тому стали виготовляти м’ясні та рибні консерви. Наші місцеві господарі володіють секретом закатування в металевих банках. Тож домовилися з Сатанівським плодоконсервним заводом про тару. За зібрані кошти закуповуємо або небайдужі люди дають свинину, селяни приносять домашню птицю та рибу. Закатуємо консерви з гречкою, перловкою, рисом чи квасолю. Консервуємо навіть борщ, який потрібно лише розвести кип’яченою водою та додати картоплю.
Окопні свічки теж відправляли в окопи
Близько двох десятків тисяч різної чорнивідської консервації відправили уже на фронт. Втім, найбільше полюбилося захисникам, як називають самі, «Українське сало». Більше двох тисяч літрових банок відвареної в особливому розсолі животини потішили хлопців в окопах.
Додає сил вітамінна суміш
«Люди у нас дуже дружні, – констатує Людмила Плавуцька. – Не встигнеш кинути клич – усе готово. Я веду сторінку у соцмережі, де обов’язково звітуємо про використані кошти, доставлену продукцію, потреби. «Потрібна смажена морква та цибуля до консервацій», – виставила якогось вечора. Найближчим часом близько 200 літрів привезли з сусіднього села. «Чорнивідські господині» – насправді не тільки жінки, працюють з нами й чоловіки, і діти. Школярі часто проводять благодійні ярмарки, благодійні акції, різноманітні розіграші, встановлюють імпровізовані блок-пости, де продають всілякі дрібнички, щоб виручити кошти. Діти залюбки, в після урочний час, наклеюють на закатки «наші» етикетки зі словами підтримки і QR-кодами наших соцмереж. По них, до речі, нас часто віднаходять не лише військові, а й їхні рідні. Наймолодші учасники «Чорнивідських господинь» – вихованці Чорниводського ЗДО «Промінь» фасують сухофрукти, горіхи та трав’яні чаї.
Охоче долучається до праці й дітвора
На рахунку цих небайдужих патріотів тисячі окопних свічок, парафін та віск для яких збирали усім миром, сотні пар власноруч вив’язаних шкарпеток, металеві скоби, запалки, мініпічки…
Часозатратні у виготовленні й «Бандерівські» енергетичні батончики з горіхів, сухофруктів, насіння соняшника, льону, кунжуту. Проте, стверджують Захисники, із ними дуже зручно на позиціях, коли немає часу на обід. Більше 12 тисяч таких смаколиків підтримали бойовий дух наших хлопців і дівчат.
Чорнивідське печиво по-особливому смачне
Проте найбільшою популярністю користується їхнє сало
Нині, окрім, так би мовити, смачної підтримки, чорнивідччани передають на позиції гігієнічні серветки власного виробництва. Обрізають медичні маски, просочують їх двома видами антисептику й пакують у зіп-пакети.
Майже 90% продукції передають у пункти призначення Новою поштою. Добре, що завдяки програмі “Разової допомоги” Гуманітарної Нової пошти за подібні передачі платити не потрібно.
“Чорнивідські господині” не втомляться до Перемоги
«Дотичних до нашого невеличкого старостинського округу (2000 жителів) нині захищають Україну близько 70 чоловік, – розповідає Людмила Олександрівна. – Двоє, на жаль, повернулися на щиті. Майже у кожній родині хтось воює. Тож хіба ми можемо чекати їх, нічого не роблячи? Бійці з вдячністю передають нам прапори і шеврони. Ми зі шкільного коридору облаштували вже своєрідний міні-музей. Гріє душу, що наша продукція, як стверджують бійці, їм щемно пахне домом. Знаєте, найбільше вражають їхні очі: втомлені, відважні й по-особливому глибокі. Заради тих поглядів ми й робимо те, що робимо. А де беремо час? Вірите, нині не важливо, скільки разів на тиждень ти замів чи прибрав у хаті або якої смакоти наготував вдома, куди важливіше – що ти зробив для Перемоги».
«Мріємо про той день, з якого в’язатимемо шкарпетки й готуватимемо консерви й інші смаколики для будинків пристарілих, а не для Захисників. Про той, Переможний, день», – зізнаються Чорнивідські господині.
