Навесні цього року, скориставшись нашими обмеженими можливостями захисту енергооб’єктів через нестачу ППО та боєзарядів до них, кремлівський ворог наніс суттєві руйнування українським ТЕЦ та ТЕС.
«Лише за два останні місяці (від березня) ворог зруйну-вав близько 8 гігават генерації. Це суттєво вплинуло на наші можливості. Один блок атомної станції – це один гігават, а ми втратили їх вісім. Окрім того, ми втратили всю маневрову генерацію. Був підрив Дніпровської ГЕС, вона практично не працює. Здійснювалися ракетні атаки на блоки «Центренерго» – Зміївську та Трипільську ТЕС. Також були влучання в інші ГЕС. Крім цього, ворогом були уражені майже всі блоки ДТЕК. Усе це напряму впливає на те, що зараз у нас в квартирах тимчасово відсутня електроенергія», – пояснює Олег Попенко, голова Спілки споживачів комунальних послуг, експерт сфери ЖКГ.
За словами експерта інституту енергетичних стратегій Юрія Корольчука, про 7-8 втрачених гігават кажуть прем’єр Шмигаль та міністр енергетики Галущенко. «Це цифри установленої потужності. Це те, що колись побудували, і там були встановлені такі потужності. Одні з 1991 року перестали використовуватися, бо промисловість скоротила споживання, потім з 2014 року, потім з 2022 року у зв’язку з військовою агресією були скорочення…
Відтак частина тих заявлених потужностей просто не задіяна. Але є та, яка працює. Це приблизно 5,5 гігавата, які продукували Зміївська ТЕС, Харківська ТЕЦ, Дніпровська ТЕЦ, Трипільська ТЕС, яку останньою атакували. А також Буртинська ТЕС, Ладижинська ТЕС, Добротвірська ТЕС – вони формують всі ці 5,5 гігавата активних блоків, тобто активної потужності. За попередніми оцінками, з них можуть відновити 2,5 гігават. А інше буде в дефіциті. До того ж у нас є дефіцит, який перейшов ще з 2022 і 2023 років, коли рашисти завдавали ударів по підстанціях. Тоді був дефіцит 1,5-2 тисячі мегават. На сьогодні не всі вони повноцінно відремонтовані, бо не було грошей, обладнання. Ремонтували тим, що було в наявності. І це також не дає можливості видавати електроенергію за необхідності. Навіть якщо АЕС може продукувати необхідний обсяг електроенергії для споживачів, то в підстанцій немає можливості її пропускати. І доведеться жити в умовах відключення електроенергії», – констатує Юрій Корольчук.
Експерт навів приклад: якщо для міста, яке споживає тисячу кіловат, атомна електростанція його виробляє, то пошкоджена підстанція може передати лише 700-800 кіловат… Відповідно, хтось недоотримає 200-300 кіловат.
Як зазначає Корольчук, за час війни сумарний дефіцит електроенергії, яку виробляють в Україні, становить близько 5 гігават. «А в пік зимового споживання, навіть зі скороченням промисловості, населення, територій, все одно ми виходимо на 15 тисяч мегават. Тобто не буде вистачати приблизно третини. Тому навіть якщо зима буде теплою (а всі розслабилися, бо попередня була теплою), ситуація буде ще складнішою. Торік двічі був період, коли було дуже холодно, і тоді ми активно брали аварійну допомогу. Диспетчер Укренерго Зайченко про минулий опалювальний сезон сказав, що пережити його нам допомогли Бог, тепла зима та повноводість Дніпра. Тож у будь-якому випадку обмеження неминучі, навіть якщо зима буде теплою», – переконаний експерт.
Фахівці з енергетики стверджують, що нині діють не планові, а аварійні відключення. А графіки подачі світла розробляють для регулювання споживання, коли почнеться інший важкий період – літня спека.
Звісно, левова частка споживання припадає на підприємства. Особливо ті, які працюють з холодильним обладнанням, а також використовують кондиціонери. Навантаження на енергосистему збільшиться і завдяки населенню. Культура споживання електроенергії в Україні лише формується, проте виробляється вона десятиліттями. Нас часто закликають вмикати прилади у більш ранні та пізні години, прати вночі, не використовувати потужні механізми у піки навантажень. Але якби ж люди відповідально ставилися до всіх порад… Навряд чи це дозволило б повністю уникнути відключень, проте скоротити їх тривалість цілком змогло б.
Колись моя бабуся на мої скиглення, коли тепло мене вдягала, жартома казала: «Запарених менше, ніж заморожених». І була права. Пережити літо – зовсім не те саме, що зиму. Навіть у спеку завжди можна знайти затінок, випити квасу з погреба або прийняти холодний душ чи скупатися в річці, ну а у крайньому разі – помахати віялом перед носом… А от при добрячому мінусі взимку, ще й без електрики, варіантів, треба сказати, не так вже й багато.
«Останні тижні ми живемо в режимі аварійної допомоги – періодичної, але стабільної. Електроенергію імпортуємо з Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччини. Маємо обмеження електроенергії для промисловості, –
каже Юрій Корольчук. – Не у всіх регіонах були обмеження, але обленерго отримали вказівку з Укренерго як диспетчерського головного пункту про обмеження постачання, зокрема і населенню. Тобто проблема у одному блокові АЕС, який зупинили на ремонт. Понижена потужність створила таку проблему, що можуть виникати ситуації з непрогнозованим відключенням електроенергії в різних регіонах. Багато залежить від обсягу споживання. Ми зараз проходимо міжсезонний період: нема піку зимового споживання і літнього – також. По суті, базова генерація нині це атомні електростанції».
На думку багатьох експертів, до зими Україна навряд чи зможе відновити пошкоджені блоки теплової генерації, а також всі підстанції, які постраждали внаслідок ворожих обстрілів за час війни. І якщо зараз відключення світла є точковими і стосуються деяких регіонів, то взимку навряд чи вдасться зберегти таку просту динаміку. Під час останніх обстрілів Україна втратила близько 25% від усього об’єму споживання в Україні. Основна маневрова генерація – гідро- та тепло-електростанції – втратила близько 80% потужності, в той час генерація атомними станціями не має можливості вчасно покривати посилення попиту на електрику.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що ми перебуваємо в «зоні виживання», тому треба робити все можливе, тобто відновлювати і будувати теплову, газову, сонячну та генерацію з використанням біопалива.
Тариф зросте
Попри мораторій на збільшення ціни на електроенергію, який президент наклав у серпні 2022 року, вже з червня цьогоріч планують підвищити тариф у півтора раза. «Підвищення має відбутися, бо є об’єктивні процеси, як би люди не обурювалися, – вважає Корольчук. – Підвищувати будуть від 3,5 до 4 гривень, а в жовтні-листопаді має бути ще друге підвищення. Але реальна ціна повинна бути 3,2 гривні, з яких 2 гривні – це доставка електроенергії, а решта – вартість електроенергії, яку продає Енергоатом населенню. Цього має цілком вистачити на діяльність Енергоатому на всі затрати, які він несе. Більше він просто фізично не освоїть. Це адекватна ціна, щоб всі обленерго мали гроші на пальне, ремонтні роботи, на зарплати… Енергію постачає Енергоатом та Укргідроенерго, але останній лише 10 %. Проте ціна там ще нижча».
І позичаємо, і продаємо
Виявляється, в цей важкий для країни час Україна не лише імпортує електроенергію, але й продає її, забезпечуючи прибутком її приватних виробників.
«Експорт є, але зараз тимчасово зупинений. Він відбувається у прихованій формі. Останнім часом ми бачимо аварійну допомогу, яку ми надаємо Польщі. На запит Польщі ми продаємо електроенергію, яку виробляють в основному сонячні, а також вітряні та електростанції на біопаливі. Так Україна дає можливість власникам зеленої енергетики заробити «живі» гроші, бо перед ними наша держава заборгувала близько 40 мільйонів гривень. І це оформлюється як аварійна допомога. Тобто поляки отримують дешеву електроенергію, а власники – гроші. Але тут виникає питання: чому це не може зробити Енергоатом? Ця електроенергія може піти промисловості, споживачам. Їм ці гроші можна перерозподілити. Але це нюанси нашого ринку електроенергетики. На жаль, він кривий, косий, горбатий…» – зауважує Корольчук.
Також він додає, що Енергоатом та Укргідроенерго – це близько 60% державного виробництва електроенергії, але теплова генерація ТЕЦ, ТЕС – вони вугільні й здебільшого належать компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Саме вони зазнали найбільших руйнувань внаслідок ворожих обстрілів. І власники змушені залучати кошти, а їх нема, і кредити під ремонт ніхто не дає. Відтак має стояти питання або зміни власності, або, може, частково передати їх у правління держави, яка буде ремонтувати ТЕЦ і ТЕС. Бо, хоча вони є приватною власністю, від них багато в чому залежить сама робота української енергосистеми. До слова, ДТЕК ніколи не продавали електроенергію населенню, тільки для промисловості.
Підготувала Світлана ВОЛКОВА.
