У Стародавньому Китаї за дві тисячі років до нашої ери до столу знаті подавали сніг та лід із зернами гранату, шматочками апельсинів та лимонів. Така страва вважається прообразом сучасного холодного десерту. У V столітті до нашої ери в Ірані з’явився незвичайний рецепт морозива фалуді. Він є замороженими нитками з харчового крохмалю, які подавали з рожевою водою, соком лайма і меленими фісташками. Згодом фалуда стала стравою національної іранської кухні. За часів Олександра Македонського ягоди та фрукти часто заморожували та подавали після основної страви. При цьому за снігом у гори відправляли спеціально навчених рабів, які бігали так швидко, що сніг не встигав розтанути.
До Європи рецепт фруктового морозива з Китаю привіз Марко Поло. Хоча ще раніше при дворі римського імператора схожі прохолодні десерти подавали до столу. Небайдужим до морозива був і Наполеон, імператор Франції. Навіть у засланні на острові Святої Єлени він без морозива до трапези не приступав. Найімовірніше, ці ласощі рятували його від депресії і підсолоджували гіркоту поразки.
З часом морозиво з фруктів поступилося популярністю іншим сортам. Зараз найпопулярнішим у світі є ванільне морозиво — його вигадав французький кулінар Тірсен у 1649 році, друге місце займає шоколадне, третє — фруктове. Вафельний ріжок для класичного морозива з’явився вперше 115 років тому на ярмарку в Сент-Луїсі. У продавця раптово закінчилися тарілочки, і йому довелося викрутитися з ситуації за рахунок використання підручних засобів. Посудом для морозива стали вафлі, які продавалися неподалік.
Згідно зі статистикою, у неділю люди купують найбільше морозива. А у США третя неділя липня – національний день морозива. Ці ласощі шалено популярні в Штатах: одна людина за рік з’їдає близько 20 кілограмів морозива. У України ж цифра менша — лише 4 кілограми. Загалом у світі щорічно споживається понад 15 мільярдів літрів морозива. За даними досліджень, найбільше десерт їдять діти віком від 5 до 12 років та дорослі після 45. Влітку порція десерту продається раз на 3 секунди, взимку – раз на 20 секунд.
Купити якісне
На що слід звертати увагу, обираючи морозиво, пояснюють у Держпродспоживслужбі.
* Звертайте увагу на те, як продукт зберігається у вітрині магазину (оптимальна температура зберігання для морозива -16 градусів). Дивіться, щоб морозиво не було м’яким та деформованим. Деформована продукція свідчить про те, що морозиво неодноразово заморожували й розморожували. У такому продукті швидко розмножуються мікроби, здатні викликати отруєння.
* Про порушення технології виробництва свідчить нерівномірний колір морозива. Шоколадна глазур повинна бути без нальоту, тріщин, не відпадати шматками. Якщо на поверхні шоколадного покриття є крапельки води, це ознака неправильного зберігання.
* Визначити якість морозива можна і за тим, як воно тане. Дуже швидко перетворюється на рідину продукт із великим вмістом води.
* Нерівномірна консистенція морозива, при якій відчутні кристали льоду, а також маслянистий смак виникають при порушенні режиму виробництва. Занадто щільна консистенція характерна для недостатньо збитого морозива, а «пісок на зубах» (кристали лактози) свідчить про недотримання режиму заморожування і зберігання продукції.
* Дефекти смаку і запаху виникають при використанні для морозива неякісного молока, вершків і масла.
* Читайте уважно склад. У ньому має бути зазначена загальна кількість молочного жиру у відсотках та повний перелік інгредієнтів у порядку переваги складників. У складі пломбіру, вершкового та молочного морозива не повинні міститися рослинні жири, консерванти та синтетичні барвники, а відрізняється таке морозиво між собою масовою часткою молочного жиру.
* Якщо бажаєте поласувати морозивом «пломбір», «вершковим» або «молочним», у маркуванні має бути зазначено ДСТУ 4733:2007.
* Термін придатності. Асоціація виробників морозива ухвалила термін зберігання продукту у два роки, але за умови, що воно зберігатиметься за температури від -24 до -32. Це так званий гарантійний термін. Якщо температура вища, то з часом втрачатиметься смак. Тому експерти радять купувати морозиво, яке зберігалося не більше трьох місяців.