Цьогоріч християни східного обряду вдруге відзначають День Святого Миколая разом з вірянами західного обряду — 6 грудня. Українці здавна особливо шанували Святого Миколая. Навіть намагання радянської влади підмінити святого вигаданим дідом морозом не стерли в народу пам’ять про святителя Миколая. На його честь названо чимало храмів й монастирів. А деякі міста й села вважають його своїм покровителем. Одним з міст, покровителем якого офіційно вважається Святий Миколай, є Луцьк. Ще у ХVІ–ХVII століттях на міських печатках було зображення Чудотворця. І на сучасному гербі міста є постать Святого Миколая. У селі Жидичин неподалік Луцька розташований один з найдавніших православних монастирів – Свято-Миколаївський, заснований ще в часи Данила Галицького, про візит якого у 1227 році згадується в Іпатіївському літописі. Саме того року князь приїжджав прикладатися до чудотворної ікони Святого Миколая, яка була найбільшою святинею обителі.
«Своїм духом Святий Миколай разом з Богом присутній усюди, – розповідає намісник Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря ПЦУ архимандрит Константин Марченко. – У нашому монастирі здавна зберігався чудотворний образ Святого Миколая. Це загальна шанована святиня на цій території, і це настільки вплелося у свідомість лучан, що сьогодні ми маємо такого покровителя».
Вам також може сподобатися
У монастирі багато років поспіль День Святого Миколая відзначають по-особливому. І це не просто свято для дітей. «Нам дуже хочеться посіяти у маленьких серцях віру, бажання наслідувати святого, — продовжує священник. — Адже ми розповідаємо, що Святий Миколай і його добрі справи — це не казка і не міф. І що кожен з нас може наслідувати святителя Миколая. І саме тому Миколай до сьогоднішнього дня живий, бо його наслідуємо в бажанні допомогти, принести комусь радість, подарувати усмішку. Хтось з відомих людей сказав: «Сказане від серця летить в саме серце». Тому свято робимо не для галочки чи статистики. І воно знаходить відгук у дитячих серцях».
Своє життя присвятив Богу
«Святий Миколай жив близько 1700 років тому, але й сьогодні ми про нього пам’ятаємо, – розповідає отець Константин. – Бо він зумів найперше для себе зрозуміти, хто він перед Богом, хто для нього Господь, навчився відчувати цю божественну любов до себе і, що найголовніше, навчився цю любов віддавати. І віддавав її настільки ревно, настільки щиро, настільки самовіддано, що людство запам’ятало про це до сьогоднішнього дня. Адже православний календар щодня згадує когось зі святих. Але у народу є особливо улюблені святі. І таким, принаймні для українців, є Святий Миколай.
Найчастіше Святого Миколая сприймають як доброго дідуся, який роздає подарунки. Ким же він був насправді?
«Святий народився на території сучасної Туреччини у християнській родині, — продовжує священник. — Його батьки тривалий час не могли народити дитину. Вони були звичайними людьми, але дуже побожними, просили у Бога про дитятко. Казали: «Господи, якщо Ти нам подаруєш дитину, ми її посвятимо Тобі». І Господь дав їм можливість підтвердити ці слова в дії. У цьому побожному сімействі народився хлопчик. Він бачив приклад віри в Бога у своїх батьків. Відрізнявся від своїх ровесників тим, що його не цікавили шумні забави. Він дуже любив науку, був допитливим. Той, хто описував його життя, про це не говорить, але мені здається, що у нього навіть сумніву не було у тому, ким він хоче бути. Він хотів посвятити своє життя Богу. Адже існує внутрішнє відчуття – поклик, це коли ти чітко розумієш, що Господь кличе тебе на служіння, і ти відповідаєш на цей поклик. Думаю, так було і у Миколая. І він присвятив своє життя Богу, любив Бога, пізнавав Його волю. Він зростав як хороший богослов, а найголовніше – як людина, яка вміє любити, яка вміє розділяти з іншими їхній біль, їхні тривоги, їхню нужду».
Прославився добрими справами
Чим прославився Святий Миколай? Насамперед — добрими безкорисливими вчинками. «Коли він чув, що десь є якась проблема, завжди поспішав на допомогу, — каже отець Константин. — Він віддавав своє останнє тому, кому гірше, кому важче. І робив це настільки віддано, настільки щиро, без смартфона в руках і без розповіді у соцмережах, бо любив Бога, бо просто не міг по-іншому. Це ми з вами живемо у вік інформаційних технологій, коли можна про якусь маленьку дрібничку розповісти на весь світ. А за Миколая говорили його вчинки. Він не робив добрі вчинки, бо так треба, ні, це було його суттю, сенсом його життя – допомогти тому, хто поруч. І сьогодні Святий Миколай для нас приклад для наслідування».
Є чимало історій, кому і як допомагав Святий Миколай. «Мені дуже імпонує одна з них, – продовжує священник. – Миколай жив у часи і у країні, де часто батьки вирішували долю своїх дітей, зокрема й підбирали їм пару. І так бувало, що батько без згоди доньки міг видати її заміж, а інколи навіть продати своїх дітей в рабство. І ось один із випадків в житті Миколая якраз про це. Була одна дуже бідна родина. Батько мав двох доньок. І для того щоб якось далі жити, він наважився продати одну свою доньку в сексуальне рабство. Коли Миколай про це дізнався, він таємно закинув мішечки з золотом у їхню оселю, тим самим запобіг ганебному вчинку батька. Ця історія завжди мене торкає, бо на будь-яку людську біду треба дивитися не вузько. У цій історії мені шкода і доньку, і батька. А Миколай своєю уважністю, бажанням допомогти, наполегливістю повністю вирішив проблему. Для мене це дуже хороший і яскравий приклад».
«Миколай приходить до нас через турботу інших людей. Через раптове і безкорисне бажання бути потрібними одне одному. Саме тому комусь він буде не цукерками під подушкою, а українським прапором над звільненим містом. Не айфоном, а зустріччю з рідними. Не іграшками, а бездоганною роботою протиповітряної оборони», — каже отець Константин. Марченко.
За життя Святий Миколай встиг зробити чимало хороших справ: він визволяв полонених, рятував від страчення невинних, допомагав бідним, особливо дітям.Культ святого Миколая прийшов в Україну з Візантії. Уже в ХІ столітті в Україні-Русі відзначали свята Миколая — зимове 6 грудня, у день його смерті, та весняне 9 травня – в пам’ять про перенесення його мощей із Лікії до італійського міста Барі.
Українці вважають, що Святий Миколай — помічник у біді. Він допомагає тим, кому загрожує небезпека, кого скривдили, з ким несправедливо обійшлися. Опікується дітьми. За традицією, напередодні свята діти пишуть листи Святому Миколаю. А дорослі на свято дарують дітям подарунки, додаючи, що це від Святого Миколая. Сьогодні, коли наша країна живе в умовах війни, діти часто мають зовсім не дитячі бажання. «Бажання змінилися в міру особистого сприйняття дійсності у кожного, – констатує священник. – Хтось вже не просить собі айфона, а просить, щоб тато, мама, брат повернулися з фронту. А загалом до Миколая не варто звертатися з егоїстичними бажаннями. Навіть якщо це твоє особисте бажання, твоя мрія – ти в цьому всьому маєш думати не виключно про себе. Наприклад, якщо просиш цукерку – треба просити достатньо, щоб поділитися з іншими. Коли хочеш мати айфон – то щоб міг, наприклад, гарно зняти відео комусь на радість. Ми маємо бути потрібними іншим. Бо сьогодні ми як ніколи потребуємо одне одного. Потребуємо тепла, усмішки, уваги одне одного – це дуже важливо. Це те, чого від нас хоче Миколай».
