Народилася і виросла Наталія у Рівному. Ще в шкільні роки закінчила місцеву художню школу, затим Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка. А повернувшись до рідного міста, здобула й профільну вищу освіту у Рівненському державному гуманітарному університеті. Каже, що талант до творчості ймовірно передався їй від тата, який мав неабиякий хист до малювання.
Творчий шлях майстриня розпочала у 1997 році викладачем живопису, рисунку та композиції у дитячій художній школі, ученицею якої колись була вона сама. «Навіть не рахувала, скільки випускників маю за майже тридцять років роботи, – каже Наталія Володимирівна. – Викладаю в художній школі в першому та другому класах».

У вільний від роботи час жінка вишивала художньою гладдю картини. А в 2005 році відвідала майстер-клас з писанкарства, і це мистецтво стало для неї найулюбленішим. Художниця володіє багатьма видами технік розпису писанок, які поєднує у своїх роботах: традиційну, травлення та різьблення по шкаралупі. Вигадує й свої орнаменти. Сюжети жінка черпає з усної народної творчості – пісень, казок, легенд, традицій та звичаїв українців. Свої уміння та навички передає й учням.
«За основу використовую курячі, гусячі, качині та страусині яйця, – розповідає майстриня. – Найчастіше – білі й порожні. Для власне самого розпису необхідні чистий віск, який інколи підфарбовуємо, різні фарби, писачок і живий вогонь – свічка».

Фарби викладачка використовує як анілінові (хімічні), так і природні, які вміє готувати сама. Для цього відварює коріння певних рослин, а також листя, стебла та квіти.
«Щоб створити писанку з найпростішим візерунком, потрібно витратити близько години часу. А от для авторської робити може знадобитися і кілька діб. Адже потрібно знайти або продумати малюнок, перенести його на яйце та розписати, пофарбувати. Крім того, страусині яйця я доповнюю технікою вирізування, використовуючи спеціальні інструменти», – ділиться досвідом Наталія Дребот.
На роботах майстрині – українські орнаменти, ангелики, різдвяні мотиви, птахи, вечорниці, гадання…

Свої писанки, а також авторські витинанки майстриня не раз виставляла на різноманітних персональних виставках у Рівному, Вінниці, інших містах України. Здебільшого їх організовували до Великодня. А в 2017 році її неперевершені твори поїхали до Пекіна, де Наталія Володимирівна протягом двох тижнів давала майстер-класи з писанкарства всім охочим. За словами майстрині, в них взяли участь не лише китайці, але й німці, поляки, канадці, українці… Торік писанки Наталії побували в Ірландії.
Її роботи зберігаються в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, художньому музеї Запоріжжя, є в приватних колекціях багатьох країнах світу, навіть в Українському національному музеї в американському місті Чикаго. Але основу своєї унікальної колекції майстриня не продає і не дарує. Каже, що деякі писанки не зможе повторити навіть сама.

До Наталії Дребот не раз по допомогу звертаються волонтери, тож вона надає свої роботи для благодійних аукціонів. Всі кошти від продажів спрямовують для потреб українських захисників. Жінка розуміє потреби військових не з чужих слів, адже з перших днів повномасштабного вторгнення її чоловік добровольцем пішов до війська.
Найпершою помічницею та натхненницею для Наталії Володимирівни є її десятирічна онучка Олександра. Саме їй, крім, звичайно, своїх учнів, бабуся передає секрети писанкарства. Дівчинка вже сама вміє наносити узори та розписувати яйця.

«Якихось глобальних ідей та планів поки що не маю, – каже майстриня. – Як і всі українці, найперше – мрію про Перемогу України, про мир та спокій на нашій землі. А у творчості знаходжу розраду та натхнення, дуже хочу, щоб наша прадавня культура збереглася та передавалася від покоління до покоління».