Своїм поглядом на війну в Україні, її тривалістю та перспективами в інтерв’ю виданню Zaxid.net поділилася Марія Берлінська, українська громадська діячка й волонтерка, керівниця проєкту технологічного посилення Сил безпеки та оборони України Victory Drones, засновниця громадської організації «Центр підтримки аеророзвідки», ініціаторка правозахисного проєкту «Невидимий батальйон» та Жіночого ветеранського руху.
«З початку великої війни в Україні я вважаю, що ми не можемо повернутися до кордонів 1991 року ні дипломатичним, ні військовим шляхом. росія буде йти до кінця. Наївно розраховувати на якесь перемир’я. І ця війна є початком значно більшої війни, яку колись у підручниках зазначать як Третю світову.
Вам також може сподобатися
З самого початку я казала, що потрібно думати не про примарні кордони, а про збереження наших людей. Про те, щоб стримати ворога, не дати йому просуватися далі по нашій землі.
12-й рік триває війна. Нам дуже хочеться, зокрема психологічно, щоб її не було. Але путін буде йти до кінця. Це війна на виснаження, бо росія – це країна з величезними ресурсами. І єдиний сенс існування цієї імперії – це розширення і демонстрування своєму рабському населенню, що її військове керівництво сильне. Демонструвати, що вони можуть захопити Крим, силою утримувати Чечню, просуватися далі в Україні, напасти на Європу… В наступних сезонах геополітичного серіалу ми побачимо напад Китаю на Тайвань, бо перший теж має імперські амбіції. І дуже наївно нам думати, що це жахіття в якийсь момент зупиниться. Що ми, як малі діти, просто заплющимо очі – і бабай зникне. Що ми сховаємо голову в пісок або теплу ванну пропаганди новин від «колективного Арестовича», і стане нам усім добре…
Наш мозок намагається нас від цього вберегти, наша психіка – відгородити. Ми хапаємося за якісь цитати Трампа, нам хочеться щось добре почути від європейців, хапаємося за соломинку… Проте на 12-му році війни час усвідомити: росія – це наш одвічний ворог. Війна триватиме дуже довго. Більше 140 мільйонів росіян так просто нікуди не дінуться. Більше того, нещодавно на червоній площі ми побачили, що доформовується коаліція країн так званої осі зла. Авторитарних, тоталітарних, напівдиктаторських режимів, які будуть підпирати росію економічно, посилюючи її військово-промисловий комплекс.
Давайте приймати всю реальність і спокійно, планомірно, адекватно готуватися. Щоб потім це не стало сюрпризом, як повномасштабне вторгнення. Розповідати і попереджати – це і є наша місія. А не заколисувати всіх казками Арестовича.
Готуватися – означає проходити технологічні курси: підтримувати себе у гарній фізичній формі, вчитися керувати дронами. А також – вчитися складати дрони, пройти курси тактичної медицини, вміти захистити себе. У нас є безкоштовні курси для цієї підготовки.
Всі ілюзії грають проти нас. Я точно не хотіла б, щоб воювали жінки чи вчорашні школярі. І для цього нам потрібно зберегти чоловіків. Я переконана, що війну такого масштабу, в якій проти нас воюють ядерні держави, не можна виграти лише силами ЗСУ. Її може виграти лише все наше суспільство.
Армія виграє битви і час. І армія вже виграла для нас понад три роки часу. І поки одні це роблять, втрачаючи здоров’я і життя, іншим потрібно готуватися. Якщо ми приймаємо те, що путін буде йти до кінця, то, на жаль, воювати доведеться усім нам. І якщо ми хочемо, щоб для росіян ціна війни стала непід’ємною, то кожен з нас має бути готовим до боротьби. Тож вже зі шкільної парти потрібно навчати дітей технічним навичкам. Бо сучасна війна показує, що не обов’язково вступати в стрілецький бій з ворогом – його можна тримати на відстані до 10 кілометрів завдяки дронам.
Якщо хтось думає, що іконками у соцмережах «Віримо в ЗСУ» можна спинити ворога, то це не так. Всі сили зараз мають бути спрямовані на посилення нашої армії і всіх нас у технологічній війні.
Ворог запустив свою військову машину 24 на 7. Дуже багато ресурсу йому дає Китай. І якщо ми хочемо жити і жити на цій землі, нам потрібно змінюватися. Або змінимося – або помремо. путін візьме рівно стільки, скільки йому вдасться. Україна для нього є плацдармом наступу на європейські країни. А їхні брюссельські сонні дипломати не хочуть зрозуміти просту істину, що це і їхня проблема теж. І що українські захисники насправді виграють час не лише для своїх сімей, а й для них теж. Вони думають, що російські ракети не будуть летіти по їхніх містах і російсько-китайська коаліція не буде розхитувати той затишний світовий порядок, який є на Європейському континенті після Другої світової. Але вони дуже помиляються…
Зараз ми бачимо зміну світового порядку. Америка все більше дистанціюється від безпекових питань на нашому континенті. Нам треба прокидатися і перестати перебувати на стадії заперечення.
Європейцям важко повірити, що війна дістанеться і до них. Але Третя світова вже йде. Підготовчі дії тривають вже давно: кібервійни, інформаційні, війни спецслужб, інші невидимі війни… Зараз просто війна переходить у все більш видимі реалії. І на території України. Але це тимчасове явище. Війна розгортатиметься далі.
Мені важливо, щоб вижили українці. У 2014-му нас недостатньо підтримали. І маніяк, котрому не відрубали руки, напав удруге. Але вже сформувавши вісь зла з іншими країнами. І вони будуть поширювати своє бачення світового порядку далі. Тепер вони будуть воювати за гегемонію, накопичивши колосальний ресурс для великої війни. До неї, на жаль, європейські країни не готові. А до технологічної – взагалі.
Переконана, що окупантам потрібні наші ресурси. В це важко повірити, але в епоху передових технологій кремлю потрібні наші клімат, земля, заводи, копалини, АЕС, річки, вихід до моря… Нам важко було повірити у звірства Бучі, Ірпеня, Маріуполя… Але це те, в чому ми зараз живемо. Українців знищують. І не лише військових.
Я не бачу жодних підстав для припинення вогню. Чому путін має зупинитися? Вони навчилися жити під санкціями. І навіть якщо в якийсь момент настане перемир’я – війна не закінчиться. Це означатиме, що путін перегрупується, накопичить ресурс і вдарить вже втретє. Щоб добити. Третій удар буде фінальним.
А для нас цей час потрібно використати для підготовки: не розтягнути країну зсередини торгами, амбіціями, звинуваченнями… Якщо ми хочемо жити в своїй країні, нам потрібна проактивна позиція, яку на початку своєї незалежності зайняв Ізраїль – бути готовим знищувати будь-кого, хто погрожує. І навіть на території ворога. А той, хто захоче напасти, повинен розуміти: він заплатить непомірну ціну.
Українці повинні переоцінити те, що вже сталося, і зайняти жорстку позицію. Наші вороги повинні розуміти, що ми будемо знищувати їх скрізь, де б вони не були. Тому маємо зайняти, перш за все, таку технологічну оборону, щоб навіть росія зі своїми величезними ресурсами поламала об неї зуби».
