Священник Православної церкви України ігумен Саватій Собко:
«Ось що говорив про тварин преподобний Паїсій Святогорець: «Для тварин людина – це бог. Як ми просимо допомоги у Бога, так вони просять допомоги у людини». Вчення Православної Церкви про тварин не існує. Є лише приватні думки з цього приводу святих отців. Прихильники твердження, згідно з яким душа тварини розпадається в момент її фізичної смерті (зокрема, святитель Ігнатій Брянчанінов), кажуть, що все, що не має в собі «образу і подоби Божої», Царства Небесного не буде наслідувати. Однак у цього твердження є аргументоване заперечення. А саме: в первозданному раю тварини існували, причому створені вони були задовго до появи на світ людини. А все створене до гріхопадіння людей, як відомо, було нетлінним. Отже, безсмертні були і тварини.
На жаль, гріховна природа нинішньої людини така, що вона часто стає катом всього живого. Вона бачить у звіряток і птахів не душу, а виключно м’ясо і шкіру. Але частенько вона вбиває тварин не заради прожитку, а задля розваги. Людина, що чинить таке, що отримує задоволення при вигляді страждань Божої тварі, не має в собі ні краплі християнина! А якщо вона вважає себе віруючою, то ця віра з християнством абсолютно і в корені несумісна.
Безумовно, ставлення до тварин не можна доводити до рівня поклоніння їм. Тварини повинні займати серед людей належне їм місце. Але часто до своїх улюбленців у нас ставляться, як до неживої речі. Наприклад, батьки беруть для сина чи доньки цуценя або кошеня – в якості живої іграшки. І коли побачать, що дитина більше з ним не грається, викидають звірят на вулицю, прирікаючи на страждання і голодну смерть. Так чинити не можна. Якщо християнин взяв тварину, він зобов’язаний доглядати за нею – годувати, лікувати тощо – до кінця її життя. У виняткових випадках – наприклад, коли тварина викликає алергію у дитини – необхідно знайти для улюбленця інших господарів.
Ви коли-небудь бачили «підвальних» кошенят і цуценят? Худі, як скелети, з випалою шерстю і гнійними ранами, вони сидять, зіщулившись в грудку, серед куп посліду або в смердючій рідині – забиті, залякані і безпорадні… А дехто з них (мабуть, встигли пізнати домашній затишок), помітивши людину, починають жалібно пищати, з останніх сил намагаючись до неї підповзти. І в їх погляді ясно читаєш: «Куди ж ти пропав, старший брат? Допоможи. Нам дуже погано!» Недозволено віруючим у Христа пройти повз голодне кошеня або збите машиною, але ще живе цуценя.
«Тоді мовив Бог: Створімо ж тепер людей образом нашим і подобою. Нехай люди панують над рибою морською і над усім птаством небесним. Нехай панують над худобою і дикими звірами, що плазують по землі, і над усією землею». З Книги Буття.
Милосердя – невід’ємна частина нашої віри. Людина з кам’яним серцем не може увійти в Небесну Обитель, причому співчуття не буває вибірковим. Не можна любити людей і в той же час зневажати іншу Божу тварь. В іншому випадку таке «милосердя» фальшиве, а людині в цьому випадку варто чесно відповісти собі на питання: а чи є в ній любов взагалі? Або вона тільки вдає, що здатна любити? Всі ми – нехай і в різну міру, але діти одного Небесного Отця».
Священник Римо-католицької церкви в Україні, директор католицького суспільно-релігійного інтернет часопису CREDO отець Микола Мишовський:
«Людина має душу і тіло. Натомість тварини мають тіло, а душі не мають. В Книзі Буття читаємо, що людина має панувати над рибою морською, над всілякою твариною. Але це панування є не жорстоким підкоренням, а відповідальним доглядом. Людина покликана не лише використовувати природу, а й бути її охоронцем. На превеликий жаль, інколи трапляються випадки жорстокості людей щодо тварин. Це неприпустимі речі для християнина, людини.
Багато людей мають вдома домашніх улюбленців. Але перш ніж брати кошеня чи цуценя, слід розуміти свою відповідальність за тварину – що це не іграшка, а жива істота. А ось олюднювати тварину не варто, вона має все ж залишатися твариною, чотирилапим другом. Від тварин часто можна чомусь повчитися – витривалості, наприклад. Звичайно, про тварину потрібно дбати – годувати, лікувати, гратися з нею, водити на прогулянки, любити. Також потрібно бути відповідальним і думати про потомство: краще стерилізувати тварину, якщо не плануєте розводити котів чи собак. Віддавати «у добрі руки» – не варіант. Бо якщо людина отримує тварину задарма, то може так статися, що за твариною не буде належного догляду, адже отримане задарма не завжди цінується. Інша справа – прихистити бездомну тварину чи взяти з притулку. Це вже милосердна справа. Так само як нагодувати безпритульних тварин. Та все ж краще подбати про них, щоб знайшли домівку чи жили у притулку. А про притулки варто думати представникам влади. Тим паче у час війни, коли знедолених тварин стає все більше.
Топити новонароджених, труїти тварин – негуманно і неприпустимо. Треба розуміти, що це – вбивство, гріх. Вбивство тварин має розслідувати поліція, у законодавстві є відповідні статті, які передбачають відповідальність за жорстоке поводження з тваринами».
