Майже трирічна велика війна дала зрозуміти кожному українцеві, що швидко цей жах не закінчується і не закінчиться, на що сподівадпся більшість у перші дні й місяці повномасштабного вторгнення. Відтак, щоб витримати ці страхіття, нам усім потрібні сили на тривалу дистанцію. Черпати їх можна в родинному затишку, простих сподіваннях і нехитрих мріях, а ще у святах. Особливо улюбленими є різдвяно-новорічні свята, приправлені звичаями й традиціями попередніх поколінь. Вони з родинними зустрічами, подарунками-сюрпризами і теплим спілкуванням, а різдвяні страви, котрі готують у кожній родині за своїми традиційними рецептами, надають особливого смаку.
«Людина не може постійно перебувати в полоні негативних емоцій, – каже психолог Руслан Юшкевич. – Людська психіка адаптовується навіть до найстрашнішого, і гострота переживань з часом зменшується, інакше людина просто не витримає. Таким чином наша психіка захищає нас як індивіда від зовнішнього світу. А свята здавна були як перезарядка, щоб розвантажитися. Нині ми, коли майже три роки триває повномасштабна війна, як ніхто це розуміємо.
Війна не завершилася, ми щодня травмуємо свою психіку. І єдине, що можна зробити для психіки, – стабілізувати її стан. Особливо в нинішній ситуації, коли війна триває і ніхто не знає, скільки ще цей травмуючий подразник чинитиме вплив на нашу психіку. Ми швидше втомлюємося, легше дратуємося, агресивніше реагуємо на, здавалося би, повсякденні ситуації. Все це наслідки війни, котра триває. Якби вона закінчилася, психіка кожного робила би висновки, як жити далі, а поки війна триває, нам доводиться адаптовуватися до ситуації. І саме теплі родинні свята здатні підтримати й розрадити. Це острівець стабільності, яка була до війни. Свята – саме та нагода, щоб насититися позитивними емоціями».
Підготовка тішить навіть більше, аніж саме свято
Чи не кожен помічав, що радісне очікування свята ще приємніше і трепетніше, аніж безпосередньо саме свято. Так працює наша психіка, нагадує фахівець. Адже прокручуючи в уяві наближення чогось приємного, ми ніби вже проживаємо його. І це інакше, аніж спогади, бо коли згадуємо минуле, навіть приємне, наша психіка нагадує, що це вже минуло, повернення до того не буде. Тому підготовка до свята також тішить. «Це приємні клопоти. Ви помічали, як малюється усмішка на вашому обличчі, коли вибираєте подарунок під ялинку близькій і рідній людині? – запитує психолог. – Це саме ті приємні емоції, котрих нам бракує в повсякденному житті і котрі ми здатні самі собі створити».
Важке свято без рідної людини поруч
Проте особливо важко переживати святкові дні тим сім’ям, де є втрата. І не завжди це пов’язано з війною, підкреслює психолог. В такі дні додатково приходить усвідомлення, що немає поруч бабусі, чи мама вже не приготує за своїм особливим рецептом кутю, дідусю не потрібно вибирати подарунок, бо він пішов у засвіти. Особливо гостро відчувається, що батько не покладе під подушку малечі подарунок, не прикрасять разом ялинку, син вже ніколи не прийде до батьківського дому пригоститися улюбленою маминою кутею. Неможливо втілити свято так, як було тоді, коли вся родина була разом і всі були живі. Саме тому такі сім’ї варто підтримати, запросити в гості, якщо це актуально, зателефонувати задля відвертої розмови, можливо зі спогадами, якщо це прийнятно і не буде травмувати. Єдиного рецепту, як відзначати різдвяно-новорічні свята сім’ям з втратами немає. Комусь підходить продовжувати сімейні традиції, а хтось запроваджує нові, бо попередні дуже травмують й потрібно жити по-новому.
