Ікона, вишиванка, оберіг, прапор, слово, молитва… – українці мають стільки символів, покликаних оберігати родину з покоління в покоління. Дива, що стаються за участю різних сакральних предметів, гордо вкарбовуються в літопис Незалежної України й облітають світ.
Повномасштабне вторгнення породило нові символи, що напрочуд швидко інтегрувалися в національну свідомість. Як-от півник і шафка з Бородянки. Кухонна шафка з керамічним півником васильківської майоліки, здавалося, єдине, що вціліло у зруйнованому будинку, куди на початку березня 2022-го російські окупанти скинули дві авіабомби. Власниця квартири Надія Сватко тоді розповіла, що шафу повісив її молодший син, якого кілька років тому не стало. Тому те, що вціліла шафа, для неї самої дуже символічно. Власне трагедія у Бородянці стала поштовхом до відродження майолікового виробництва у Василькові, звідки «родом» незламний керамічний півник.
Вам також може сподобатися
Знаменитий джек-рассел-тер’єр пес Патрон став талісманом чернігівських піротехніків. Він символізує відданість, хоробрість, підтримку та гуманізм українських військових.
А пам’ятаєте незламну кішку Глорію, яка близько двох місяців просиділа на 8 поверсі розбомбленої росіянами багатоповерхівки у Бородянці? Голодна, самотня, але найголовніше – жива. Руду кішку персидської породи врятували волонтери та співробітники ДСНС на початку травня 2022-го. Історія її порятунку – це також історія про те, якими чуйними є українці. Задля того, щоб витягнути тварину з розбомбленого будинку, рятувальники пригнали спеціальну техніку. Не знаючи імені тварини, волонтери назвали її Шафою – на честь вцілілої на стіні розбомбленого будинку у Бородянці шафки із керамічним півником. Кішку відвезли до ветеринарної клініки, вилікували та відгодували волонтери зоозахисної організації «ЗооПатруль». Пізніше з’ясувалося, що Шафа – це Глорія, у якої є господарі. Згодом тварина повернулася до люблячої родини.
У селищі Макарів Бучанського району Київської області собака породи Акіта-іну майже місяць на порозі будинку чекав на свою господиню. Жінка трагічно загинула. Після звільнення селища волонтери намагалися забрати собаку, але він ні за які ласощі не погоджувався залишити свій пост. Втім історія вірного собаки все ж отримала щасливий фінал. Нова господиня дізналася про «макарівського Хатіко» з постів у соцмережах. Жінка вирушила на пошуки відданого собаки, а коли розшукала його, сіла поруч і заплакала. Собака підійшов і злизав сльози. Так почалася нова сторінка життя. Тепер у Ріні (так звуть собаку) є родина і навіть друг такої ж самої породи.
Перелік «незламних» тварин не обмежується цими сміливцями, бо їх направду тисячі. Деякі з них навіть допомагають українським військовим боротися з окупантами: згаданий пес-піротехнік Патрон, пухнаста розвідниця Вєста, чотирилапі поліціянти Воїн і Торін та багато-багато інших.
…А уже з нещодавнього. У Дарницькому районі Києва обстріляли житловий будинок і вбили його мешканців. Ігор зі своєю дівчиною тієї ночі прокинулися від потужних прильотів. «Усе розвалено, перекинуто, двері сюди залетіли. Було кілька прольотів перед цим, але десь далеко, будинок кілька разів похитнувся, а все трапилося навіть не в секунду, ми тільки усвідомили, що вся хата в пилюці», — розповів кореспондентам ТСН Ігор Ярошенко. З будинку вони, як й інші сусіди, вибігли в домашніх капцях. Те, що побачили, Ігор називає справжнім пеклом: «Коли спустилися на перший поверх, зліва були завалини, ми почули крики, люди збіглися, почали відкопувати, відкопали двох дітей – і знову прильот «шахеда». Слава Богу, з того боку відкопали двох дітей. Важко передати, які були емоції. Ну, ми скільки могли відкопали – щоб вони дихали. Далі не рухали, бо один кричав, що голова болить, бо була під брилою бетону». Ігор в ту ніч втратив свого друга Валерія. Він також мешкав на 5-му поверсі, втім, у тій частині будинку, куди припав епіцентр удару. «53 роки, був недавно день народження, він займався зварювальними роботами. Простий, звичайний дядько-добродій. Ми буквально пили там вечером каву, спілкувалися», – поділився. Сам Ігор, як і його дівчина, обійшлися лише подряпинами. Це він називає дивом і каже, що порятунком завдячує іконі – єдиній речі, яка так і залишилася висіти неушкодженою на своєму місці. «Цю ікону подарувала мені мама і сказала, що вона буде оберігати від неприємностей, і за два дні до того ми зняли і попрали рушник, красиво повісили, і от через добу таке трапилося. Все розтрощено, а рушничок не злетів, і вона тримається на гвіздочку, висить. Все-таки є Господь на світі, і справедливість буде відновлена. І всі люди, які це накоїли, будуть покарані, я вірю в це», – запевнив чоловік.
…Наші військові в Бахмуті під час кульмінаційного моменту протистояння з головорізами винесли з палаючого дому ікону, яка в дивний спосіб врятувалася серед вогню. В Патріаршій грамоті Отець і Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав офіційно надав іконі назву «Бахмутський Спас» та благословив її для вшанування у новоосвяченому храмі Блаженного Симеона Лукача у Старуні.
«Очі цього Бахмутського Спаса бачили всю жорстокість і нищівну силу війни, з якою окупант протягом тривалого часу намагався захопити це місто», – йдеться у грамоті. Патріарх закликав, щоб перед цією іконою лунала безперервна молитва за Церкву й особливо за Захисників України, які «незламно стоять і дуже часто ціною своєї крові та життя не дають ворогу втілити свої диявольські плани – знищити українців як народ і націю».
Про ще одну ікону, що врятувала життя, розповіли й пресслужбі окремої бригади Територіальної оборони ЗСУ. Таїса – військовослужбовиця-кухарка із 104 бригади. Пішла служити, щоб бути ближче до сина-військового.
Якось ворог запустив КАБ по будівлі, де жінка разом із посестрами готували вечерю. Боєприпас упав за десяток метрів від них, прямісінько навпроти вікна, біля якого вони стояли. «Я саме смажила котлети. Плита якраз під вікном. Я там собі облаштувала своє місце, поставила іконку на підвіконні. Оце стою, перевертаю ті котлети, як чую свист. Валя (посестра) каже, що щось летить. Я встигла тільки відвернутись і зробити кілька кроків до моменту прильоту», – розповідала військовослужбовиця.
Вибухова хвиля вибила вікна, осколки скла розлетілися по всій кухні, в цегляних стінах з’явилися тріщини, увесь реманент розлетівся повсюди. Саму Таїсу ж відкинуло в коридор. Знаково, що єдине скло, яке там вціліло, – це скло тієї ікони, яку Таїса прилаштувала на вікні.
«Це було просто диво, що ми всі живі. Хай би хто і що там не казав, але я вірю, що то Господня сила нас урятувала. Ця ікона нас вберегла і відвела цей приліт», – переконана жінка. Перед будівлею залишилась величезна вирва, уся трава вигоріла, зруйноване підсобне приміщення і дерев’яний будинок, який був неподалік. «Впродовж тижня росіяни запускали кілька КАБів, які падали за одну-дві сотні метрів звідси. Але усі вони лягали ось так, по прямій і щоразу ближче», – розповів капелан батальйону отець Олег, зазначивши, що це була не перша спроба ворога влучити в їхню кухню. Саме капелан і знайшов у завалах вцілілу ікону. Її він повернув Таїсі, яка твердо переконана, що саме завдяки цьому образу залишилася тоді живою. Оригінал цієї ікони торік написав військовослужбовець 104 бригади іконописець Тимофій Папірний. На ній зображений образ Богородиці, а під її покровом захисники України різних часів: козаки, воїни УПА та сучасні українські герої.
Ікону освятив предстоятель ПЦУ владика Епіфаній у Свято-Георгіївському чоловічому монастирі на Козацьких Могилах в річницю битви під Берестечком.
…Таких прикладів, на щастя, безліч. За період війни наша скарбничка народних символів поповнилася новими знаками незламності, героїзму, мужності, турботи, стійкості, любові та самопожертви. Українці згадують про них під обстрілами та під час сирен, а користувачі соцмереж створюють меми та жарти. Нас не здолати й не перемогти! Живе в нас дух свободолюбства!
