З назви зрозуміло, що усі свята присвячені Господу, тобто Спасителю. Однак, кажуть священники, ці свята – на честь Ісуса Христа, а не на честь яблук, меду чи горіхів. І називати Спасителя Яблучним чи Медовим некоректно. А оскільки ці свята відзначають у розпал збору врожаю, то здавна люди приносили до храму для освячення плоди нового врожаю. І у традиціях відзначення цих свят тісно переплелися церковні канони й давні народні традиції. Це, так би мовити, поєднання двох світів – християнського й дохристиянського.
«Перший, Другий, Третій Спас – це умовні народні назви, – каже настоятель Свято-Юріївської козацької парафії Житомирсько-Овруцької єпархії Православної церкви України Олександр Стахурський. – Адже Спаситель один. А народні назви пішли від тих продуктів, які освячують під час цих свят».
Спомин мучеників Маккавеєвих та свято Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього
Таке свято зазначено у православному церковному календарі 1 серпня. Свято Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього почали відзначати ще в IX столітті в Константинополі (нині Стамбул). У місті зберігалася частина Хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Щороку в серпні цю частку Хреста приносили до храму Святої Софії та святили воду – вірили, що вона зцілює від хвороб. Серпень обрали не випадково, бо в цей спекотний час особливо активно поширювалися епідемії.
Інша народна назва свята – Маковія. І дехто вважає, що таку назву має свято через те, що цього дня освячують мак. Насправді ж мак до свята жодного стосунку не має. «Назва свята жодної співзвучності з маком не має, – продовжує отець Олександр Стахурський. – Цього дня ми згадуємо Старозаповітну подію подвигу братів Маккавеїв, які постраждали за правдиву віру. Тож 1 серпня – день пам’яті сімох мучеників Маккавейських, вчителя їхнього Єлезара і матері Соломонії. Так, у храмах цього дня освячують мак, мед, різне зілля – ці традиції християнство перейняло з дохристиянських часів, і церква їх приймає».
Преображення Господнє
Це свято, яке у народі називають Яблучним Спасом, входить до дванадцяти найбільших свят року. «Це свято нам нагадує про подію Нового Заповіту, – пояснює Отець Олександр. – Ісус Христос взяв своїх найближчих учнів Якова, Петра та Івана і піднявся з ними на гору Фавор. Як відомо, Ісус Христос, будучи Богом, прийняв людську подобу. І метою Преображення було показати учням, що у Спасителі справді поєднується Божественна і людська природа. Апостоли побачили, як їхній Учитель розмовляє з двома пророками – Мойсеєм та Іллею. При цьому Його обличчя світилось дивовижним світлом, а одяг був білосніжним. Від побаченого учні навіть попадали на землю. Це друге свідчення про Божественну природу Ісуса Христа. Перше бачимо у святі Богоявлення, коли відбулося явлення Святої Трійці. А у святі Преображення відбувається таке явлення на горі Фавор».
У серпні якраз починають дозрівати плоди. Ми ще зі Старого Заповіту знаємо, що людина завжди з вдячністю до Бога приносила молитви за отриманий врожай, який посилає Господь. Існує думка, що до Преображення не можна їсти яблука чи інші плоди. Однак священник каже, що це – звичайні забобони, на які не повинен звертати увагу справжній християнин, немає жодних церковних заборон на споживання яблук чи інших плодів. А на Преображення – як подяка Богу за врожай – освячують плоди, які дозрівають у цю пору, і не лише яблука.
Горіховий, або Хлібний, Спас на полотні
Наступного дня після Успіння Пресвятої Богородиці, 16 серпня, відзначають Третій Спас. Він має кілька назв: Горіховий, Хлібний, Спас на полотні. «На цей день припадає свято перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа», – продовжує отець Олександр. За переказами, сирійський цар Авгар захворів на проказу. Він чув, що в Ізраїлі живе Чоловік, Який творить дива. Цар відіслав свого художника, і той намагався намалювати Христа, поки Він проповідує. Йому нічого не вдавалось, бо зображення постійно розпливалось. Це помітив Ісус, підійшов, умився, обтер рушником обличчя, і на рушнику відбився Його лик. Отримавши цей рушник, цар частково зцілився. Остаточне зцілення прийшло до нього лише після того, як у Едесу прийшов апостол Юда Тадей, охрестив Авгаря та мешканців міста. У Х столітті візантійський імператор Костянтин викупив у еміра Едеси цей рушник-убрус, переніс його до Константинополя та помістив у Фароському храмі Пресвятої Богородиці. Саме про цю подію церква згадує 16 серпня. Однак подальша доля Нерукотворного Образа невідома.
Під час серпневих християнських свят у храмах освячують зілля, мак, мед, плоди – як вдячність Богу за новий врожай.
Західна традиція
У Римо-Католицькій Церкві свят, які православні називають Спасом, немає. «У серпні відзначають два великі свята — Преображення Господнє (6 серпня) та Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (15 серпня), — пояснює настоятель санктуарію Святого Антонія Римо-Католицької Церкви в Україні отець Віктор Лутковський. — У свято Преображення Господнього ми згадуємо подію, як під час молитви Ісуса з апостолами відбулося Його Преображення. У римо-католицькій церкві цього дня освячують плоди, які вже достигли. Природа, котра змінюється, є символом преображення. Під час іншого свята — Успіння Пресвятої Богородиці (у католицькій церкві частіше вживається назва Внебовзяття Пресвятої Діви Марії) освячують квіти, лікарські рослини та вінки, які зберігають протягом року. За традицією, цей вінок можна покласти до труни, коли хтось помирає — щоб представ перед Господом Богом з оберемком добрих справ (трави символізують плід людської праці)».
