Все почалося у 2017 році, коли Валерія вперше доєдналася до діяльності громадської організації «Центр розвитку Пангея Ультіма». В її селі Стіна, що на Вінниччині, активісти почали залучати молодь для участі в різних проєктах. Найбільше дівчині сподобалася ідея розвитку зеленого туризму. Тоді вона вперше почула про таку новацію. З того часу Валерія не раз ставала учасницею різних заходів, організованих громадською організацією, зокрема й міжнародних. Цьогоріч, як лідерка групи, координаторка вже побувала в Польщі.
Дівчина навчається в Одеському університеті, здобуває фах магістра міжнародних економічних відносин. Проте мріє, щоб рідне село розвивалося, та хоче зробити його відомим і туристично привабливим.
Вам також може сподобатися
«Два роки тому я почала проводити екскурсії селом, – розповіла Валерія. – Люди домовляються зі мною, знаходять тури в турагенціях… У нас чудова природа, неповторні краєвиди. Показую всім нашу Замкову гору, де колись стояла укріплена фортеця. Нині на ній розташована церква Святого Миколая. Навпроти – дивовижна і замріяна гора Шпиль. Поруч – козацьке кладовище, на якому ще збереглися надгробки XVIII-XIX століть. Далі наш маршрут пролягає через усі мости через річку Русава. Серед них є як сучасні, так і старовинні з каменю».
Понад 15 років стояла пусткою хатина прабабусі дівчини. І вона вирішила її відремонтувати своїми силами. Допомогли також батьки. На реалізацію цієї ідеї пішло пів року. Згодом оселя наповнилася і родинними раритетами, і старожитностями, які віддали односельчани. Тут є давня софа, вибілена піч, підсвічники-гасниці, ікони, картини, вишиті рушники, верети і доріжки, подушки, різний глиняний посуд, інший кухонний інвентар. Тепер у хатині Валерія проводить майстер-класи з розпису торбинок, які шиє її мама.
«Спочатку я розфарбовувала їх як хобі. Робила сувеніри. Найчастіше зображала сон-траву, бо вона росте в нашому селі. У кожну торбинку навіть вкладала насінинку цієї рослини, щоб кожен, хто придбав продукцію, зміг посадити вдома квітку та виростити її. Тепер для кожного клієнта підбираю індивідуальну тематику. Зображуємо те, що хоче бачити на торбині відвідувач».
Частину виручених від продажу торбинок коштів родина Валерії донатить на потреби українських Захисників.
Також дівчина активно волонтерить в громадські організації. Допомагає проводити різноманітні тренінги, семінари, фестивалі, залучаючи молодь. На останньому подібному заході збирали та пропагували український фольклор.
Валерія мріє про те, щоб молодь знаходила себе не тільки у великих містах, але й залишалася в своїх селах. Щоб села відроджувалися та ставали потрібними, розвивалися, вабили туристів.
«Ще я хочу створити в Стіні паркову зону, де було б затишно і приємно відпочивати і односельчанам, і нашим гостям. Чудово було б організувати літні дитячі пізнавальні табори. Є ідеї щодо відродження ремесла вишивки. Можливо, навіть відкрити невеличке підприємство…»
Відчувається, що Валерія душею вболіває за своє рідне село, над усе любить рідний край та намагається зробити дуже багато для того, щоб цією любов’ю і захопленням поділитися з іншими. От саме за такими ініціативними і небайдужими активними молодими людьми і плекатиметься майбутнє України.
