Сім’я Юлії та Олексія Козачиків з рідного Мелітополя виїхала у квітні 2022 року. Рятували життя – свої, дітей, батьків, собаки.
Чортків на Тернопільщині став новим домом для родини. Чому обрали саме це невеличке місто на заході країни? Юлія пригадує, що туди вже переїхали їхні знайомі і розповіли Козачикам, що тут є де зупинитись – у гуртожитку освітнього закладу. Забезпечивши родині прихисток, Олексій добровольцем пішов захищати країну від ворога, котрий окупував рідний дім і місто, частину України. У цивільному житті чоловік займався геодезією – впорядкуванням земельних карт, наданням кадастрових послуг. Тож такі його знання місцевості на війні знадобилися, причому настільки, що Олексій без досвіду у військовій справі невдовзі став командиром.
Юля ж у Чорткові зуміла відкрити крамницю з продажу одягу, чим займалася і в Мелітополі. У рідному місті в жінки була своя справа – магазин, де торгували речами відомих українських брендів, та міні-ательє, де шили одяг під торговою маркою «Galka». Назва бренду виникла сама собою: Юлину маму звати Галина, а прізвище її – Галкіна. Коли через російську окупацію сім’я переїхала у Чортків, то слід було відроджувати справу з нуля. Юля почала з онлайн-магазину, нині ж орендує площу в одному з торговельних центрів. Проте не полишає думку відновити і швейне виробництво. У співпраці з Українським ветеранським фондом жінка отримала кошти на купівлю обладнання для роботи магазину – відпарювачів, прасок тощо. А для того, щоб відродити пошиття одягу, потрібно написати бізнес-план, за яким Український ветеранський фонд міг би підтримати Юлину ідею. Також слід знайти відповідне приміщення, що не так просто в невеликому містечку. Все ж жінка не здається і вірить у втілення своєї справи. І не просто вірить, а докладає усіх зусиль для цього. Як каже старший Юлин син, студент столичного вишу: «Коли ми повернемося в Мелітополь, то матимемо вже два бізнеси: у Мелітополі й Чорткові». Поки ательє Юлії Козачик в окупованому місті ціле, обладнання не пошкоджене. Сім’я переконана, що неодмінно туди повернеться, сумнівів у перемозі України над ворогом у мелітопольців не виникає. Адже родина для цього заплатила надто високу ціну – в грудні 2022 року на запорізькому напрямку загинув чоловік і тато – Олексій Козачик. Поховали найріднішого у Запоріжжі – поближче до окупованого Мелітополя.
Про вивезення швейного бізнесу, яким займалася Юля, не йшлося. Бо звичайною домашньою автівкою з побутовими речами всередині вони додали понад півтора десятка ворожих блокпостів. А щоб у таких умовах вивозити ще й Юлине міні-ательє – навіть не задумувалися.
Важка непоправна втрата боляче вдарила по всіх членах родини: Юля залишилася без коханого, діти – без батька. Особливо важко пережила втрату тата донька. Дванадцятирічній дівчинці хотілося змінити місце проживання, їй здавалося, що це полегшить біль втрати. Допомогли дітині й врятували її від розпачу заняття сучасними танцями. Вона записалася в місцевий хореографічний колектив, і закордонні виступи та участь у міжнародних змаганнях дозволили їй підняти самооцінку й трохи відволіктися від гнітючих думок.
Фото зі сторінки магазину в соцмережі.
Нині Юлія Козачик працює над втіленням ідеї відновлення власного ательє, бо переконана, що не можна зупинятися, а треба жити далі. І жити активно, займатися улюбленою справою, наповнюючи життя сенсами. Жінка пригадує, що на початку великої війни не хотіла в іншому місті братися за багатострокові перспективні плани, проте нині бачить, що таки варто. Бо улюблена справа додає змістовності й насиченості життю, до того ж розвивати власний бізнес – дуже цікаве заняття. А повернутися в Мелітополь після деокупації міста – обов’язкове завдання і одна з найбільших мрій сім’ї Козачиків.
