Сезон овочів та баштанних в Україні у розпалі. Ми зібрали інформацію про те, як війна впливає на врожаї помідорів, перцю, кавунів та інших вітамінних культур, якими здавна славилася наша земля, особливо південь держави.
Згідно з даними Держстату, порівняно з 2021 роком, торік збір зерна впав на майже 40%, овочів – на 25%, фруктів – на 10%. В абсолютних цифрах втрата овочів склала 2,4 мільйона тонн продукції, половина з яких – томати. Урожай помідорів упав удвічі, бо до великої війни кожен четвертий український томат зростав у Херсонській області.
Вам також може сподобатися
Херсонських овочів нині дуже мало на українських ринках. Фото: pixabay.com
Загалом в Україні найбільше овочів традиційно вирощували саме на Херсонщині. Їхня частка складала 12,4% (згідно з даними 2021-го року). Тож коли регіон окупували рашисти, минулого літа й осені чимало українців відчули здорожчання томатів, кавунів, перців та інших овочів, а також баштанних та їх нестачу в продажу. Сюди можна віднести й так званий «борщовий набір»: цибулю, моркву, капусту…
Херсонщина до повномасштабної війни постачала на український ринок майже 40% баклажанів, близько третини помідорів та баштанних, а також лідирувала за обсягами вирощування огірків та солодких перців.
Перерозподіл
Південь України – це степи з нечастими дощами. І щоб вирощувати там овочі, зернові та зернобобові культури, критично важливими є зрошувальні системи, які нині залишилися без води через підрив Каховської ГЕС. А для Херсонщини та Запорізької області основним джерелом було саме Каховське водосховище.
Минулого і цього року компенсувати втрачені обсяги виробництва Херсонщини допомогли Черкаська та Одеська області. Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначив, що на Одещині є зрошувальні системи, які беруть воду з Дунаю та Дністра, а на Черкащині – вихід до Дніпра. Також вони є в Миколаївській області, їх наповнюють Південний Буг та Інгулець.
Офіційно під штучним поливом в Україні перебувають 2,2 мільйона гектарів земель, проте фактично їх було близько 520 тисяч гектарів, пояснює заступник директора Департаменту меліоративної інфраструктури Держрибагентства Ігор Сірий. Торік ця цифра скоротилася до 300 тисяч гектарів. Більшість з них зосереджені на Херсонщині – це єдина область, де фактично використовуються всі наявні системи, адже «без них там нічого не росте», додає Ігор Сірий.
Під штучним поливом в Україні перебуває 2,2 мільйона гектарів земель. Фото: pixabay.com
Через дефіцит овочів, який утворився на внутрішньому ринку, чимало виробників з інших регіонів переорієнтували частину своїх сільгоспземель на овочівництво, адже це можливість заробити. Неочікуваний приріст показала Сумська область, яка була частково окупованою, межує з рф і потерпає від ворожих обстрілів. Регіон наростив виробництво капусти, картоплі та інших овочів.
До речі, картоплярство, яке зосереджене в інших регіонах, майже не постраждало: зменшення становило статистичну похибку – лише 2% до показників 2021 року.
Наслідки – на роки
8 червня цього року рівень води в Каховському водосховищі впав до рівня, коли водозабір, зокрема для зрошування земель, став неможливий. Уряд передбачає, що затоплення земель та осушення водосховища можуть зробити з головного «овочевого» регіону України пустелю. Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук каже, що на півдні характерне таке явище як пилові бурі, які «змітають» родючий шар ґрунту. Наявність вологи від зрошення допомагало дещо зменшити їхню кількість. Проте тепер їх ставатиме ще більше.
Нині через підрив Каховської ГЕС без води залишилося 94% зрошувальних систем в Херсонській, 74% – в Запорізькій та 30% – в Дніпропетровській областях.
Не варто забувати й про те, що величезна кількість родючої землі залишається замінованою. Крім того, велика вода змила чималий шар ґрунту та хімікати з полів, натомість частково покрилася небезпечними речовинами.
За оцінками Укргідроенерго, після деокупації лівобережної Херсонщини Україні знадобиться щонайменше 5 років та мільярд доларів на відновлення ГЕС. А за словами заступника міністра аграрної політики Віталія Головні, додатково потрібно близько трьох років, щоб наповнити нове водосховище.
Чи можливий вихід у застосуванні свердловин, щоб забезпечувати воду для полів? Фахівці стверджують, що це зовсім не ті об’єми і не ті можливості, яких потребуватимуть аграрії.
Єдиний шлях полягає у переорієнтації культур у постраждалих регіонах на такі, що можна вирощувати в посушливих умовах. Наприклад, за словами Віталія Головні, це можуть бути баштанні, цибуля, часник, меншою мірою – соняшники.
Віталій Головня впевнений: поступово аграрії перелаштуються. Адже тільки частина площі на Херсонщині зрошувалася – близько 280 тисяч гектарів. А всього там мільйони гектарів. «Тому, думаю, аграрії просто масштабують ті проєкти, які у них є без поливу, і будуть на тих частинах, де раніше був полив, вирощувати інші культури», – каже посадовець.
Крім того, може збільшитися кількість теплиць, вважає аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Максим Гопка. Звичайно, якщо аграрії матимуть на це кошти. Тоді головним принципом може стати вирощування продукції на великих площах в один сезон, а на меншій ділянці – в кілька циклів. Це певною мірою дозволить функціонувати овочевому бізнесу. Проте зрештою ці шляхи досить обмежені у своїх обсягах і залежатимуть від того, чи зможуть аграрії заробляти на такій діяльності і чи зможуть продавати продукцію.
Чи передбачається дефіцит і що буде з цінами?
Експерти сходяться у думці – гірше, ніж торік, вже не буде. Більшість 2022 року Херсонщина була повністю окупована російськими загарбниками, і минулий сезон вже пройшов без овочів та фруктів з цього регіону.
За словами Віталія Головні, «борщовий набір» вже перекочував на Одещину, Дніпропетровщину та поступово переходить на Черкащину. Це допомагає збільшити пропозицію на ринку. Крім того, внутрішнє споживання досі менше за те, яке було до великої війни. А щодо ситуації у цьому сезоні, то незабаром очікується традиційне зниження цін. Адже прогнозують, що пропозиція від домогосподарств та промислових виробництв на ринку буде досить високою. Проте на колишні ціни не слід очікувати.
Як би там не було, прогнозувати ціни складно, адже все залежатиме від врожаїв та частки імпорту на полицях.
Загалом потенціал регіонів для овочівництва ще не вичерпаний. Проте замінити обсяги з півдня країни за два-три роки буде неможливо, бо крім вирощування овочів, необхідно побудувати інфраструктуру для їхнього зберігання та сортування.
