Як відбувається зараження? Які ознаки свідчать про цю недугу? Яких правил слід дотримуватися з метою профілактики захворювання? Про це детально розповідає кандидат ветеринарних наук Юлія СИСЮК.
– Юліє Олександрівно, що є джерелом цієї недуги?
– Основним джерелом збудника африканської чуми свиней є хворі свині – як домашні, так і дикі. Але небезпека криється не лише в контакті з тваринами. Вірус може передаватися через заражені корми, предмети догляду, транспорт, одяг працівників, навіть через ґрунт на взутті. Особливо небезпечно годувати свиней харчовими відходами, які можуть містити інфіковане м’ясо – саме такий шлях часто призводить до спалаху хвороби. Збудник дуже стійкий у зовнішньому середовищі. У м’ясі вірус може зберігатися до кількох місяців, а в ґрунті – понад 100 днів. Саме тому така велика увага приділяється дезінфекції та обмеженню доступу до тварин.
– Як проявляється захворювання у тварин?
– У хворої на африканську чуму тварини перші зміни помітити не так уже й просто, особливо недосвідченому господарю. Але уважне око зауважить перші тривожні дзвіночки: свиня стає млявою, втрачає інтерес до корму, більше лежить, повільно рухається, наче втомлена. Це – перші сигнали, які у жодному разі не можна ігнорувати. Температура тіла підвищується стрімко – іноді до 41,5-42 градусів і вище. Це супроводжується тремтінням, задишкою, часто – сильним жаром. У свині спостерігається загальна слабкість, вона перестає підходити до поїлки й годівниці, ніби знесилена. З часом додаються шлунково-кишкові порушення: з’являється діарея, часто з домішками крові, може бути блювання. Це свідчить про серйозне ураження внутрішніх органів. Одночасно спостерігаються зовнішні зміни: вуха, живіт, нижня частина тулуба й кінцівки набувають червонуватого або синюшного відтінку через порушення циркуляції крові та крововиливи в тканини. У важких випадках із носа або прямої кишки може з’являтися кровотеча. Інколи захворювання перебігає блискавично – свиня гине буквально за одну-дві доби без явних клінічних проявів, що робить хворобу ще небезпечнішою. Особливо підступною африканську чуму свиней робить те, що її симптоми можуть маскуватися під інші інфекції – класичну чуму свиней, сальмонельоз, пастерельоз чи навіть звичайне отруєння. Тому лише лабораторна діагностика може дати точну відповідь.
Якщо в господарстві з’явилася хоча б одна тварина з подібними симптомами, не можна зволікати. Необхідно негайно ізолювати хвору свиню та звернутися до державної ветеринарної служби. Самодіяльність у таких випадках може призвести до спалаху серед усього поголів’я та катастрофічних наслідків для всього району.
– Як убезпечити приватне господарство від потрапляння вірусу африканської чуми свиней?
– Африканська чума свиней – це надзвичайно небезпечне захворювання, яке не піддається лікуванню і не має вакцини, тому найефективнішим способом боротьби з ним залишається профілактика. Щоб убезпечити приватне господарство від потрапляння цього вірусу, необхідно бути особливо уважним до кожного кроку, пов’язаного з утриманням свиней. Насамперед варто обмежити доступ до господарства стороннім особам. Навіть звичайний гість, який до цього побував у чужому свинарнику чи просто пройшовся дорогою, де траплялися дикі кабани, може несвідомо принести вірус на взутті чи одязі. Вхід у приміщення, де перебувають свині, повинен бути лише для господаря або довірених осіб, які змінюють одяг.
Небезпечно згодовувати свиням кухонні відходи або залишки продуктів, особливо м’ясних. Саме через заражене м’ясо, ковбасу, сало чи консерви збудник часто потрапляє в хлів.
Небезпечно також згодовувати свиням кухонні відходи або залишки продуктів, особливо м’ясних. Саме через заражене м’ясо, ковбасу, сало чи консерви збудник часто потрапляє в хлів. Навіть термічно оброблені залишки можуть становити загрозу. Тому годівля повинна бути виключно сертифікованими кормами або кормами, приготованими господарем із дотриманням усіх правил.
Купувати свиней слід лише у перевірених постачальників, із наявними ветеринарними довідками, що засвідчують їхнє здоров’я. І навіть у такому разі свиней необхідно витримати окремо на карантині хоча б два тижні, спостерігаючи за їхнім станом.
У господарстві потрібно проводити регулярне вологе прибирання та дезінфекцію приміщень, годівниць, напувалок та інвентарю. Усе, що контактує зі свинею, має бути чистим. Окрему увагу слід приділити боротьбі з гризунами, які також можуть переносити збудника.
Господар повинен щодня уважно оглядати своїх тварин: звертати увагу на апетит, поведінку, температуру тіла. Будь-яка млявість, відмова від корму, зміна кольору шкіри чи слизових оболонок мають насторожити. У разі навіть найменших підозр потрібно негайно звертатися до ветеринарної служби, не намагаючись лікувати свиню самостійно або, тим більше, забивати її. У випадку загибелі тварини категорично заборонено закопувати її чи переробляти м’ясо для власного споживання. Такі дії можуть лише погіршити ситуацію. Лише офіційна ветеринарна служба має право проводити обстеження, відбір проб та приймати рішення щодо подальших дій.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.