Озимий часник висаджують восени і в різних кліматичних зонах роблять це в неоднакові строки. У центральній частині України раніше його висаджували до початку третьої декади вересня, тобто за місяць-півтора до настання холодів. Вважалося, що протягом цього періоду висаджені зубки встигнуть укоренитися і дати сходи для перезимівлі. «Оскільки кліматичні умови останнім часом змінилися, то й озимий часник нині висаджують зі зміщенням строків, – інформує Вячеслав Павлович. – Я його висаджую наприкінці жовтня. Є досвід, що часник, висаджений і 15 листопада, навесні давав добрі сходи. Так що нині строки його висаджування розтягнулися, і кожний пристосовується під свої умови. Головне – встигнути хоча б за місяць до стійкого похолодання».
Часник належить до культур так званого вузького ареалу, тобто він, завезений з інших регіонів, на новому місці погано росте, сильніше вражається хворобами і шкідниками й може не вродити. «Хочу застерегти, щоб не висаджували часник, куплений у супермаркетах, адже він оброблений і не дає сходів, – наголошує городник. – Це випробувано мною двічі».
Вам також може сподобатися
Особливу увагу фахівець звернув на підготовку насіннєвого матеріалу. Звісно, для садіння слід вибирати здорові, без механічних ушкоджень і деформацій, щільні, добре вкриті сухими лусками цибулини часнику. «Розлущувати цибулини часнику на зубки бажано безпосередньо перед садінням, – рекомендує Вячеслав Шевчук. – Як я роблю? Для висаджування краще брати часник, у якого менше зубків, – вважається, що він не вироджений. Якщо у цибулині часнику вісім і більше зубків – його краще використовувати для споживання. Для висаджування я відбираю лише великі зубки. Цього року для проби висадив малі зубки окремо. Урожай з них вийшов значно нижчий».
Ділянку під часник вибирають і готують заздалегідь. Це має бути сухе, захищене від вітрів місце. Вячеслав Павлович не рекомендує садити часник у низинах, оскільки він боїться застою води й може вимокнути й випріти.
«А ще я перед висаджуванням часнику обробляю ґрунт попелом – це чудове фосфорно-калійне добриво і в першу чергу – боротьба з кротами, – каже він. – Не можна садити часник по часнику, цибулі. Бажано висаджувати його щороку на новому місці. Я саджаю його по картоплі, бо там найменше пожнивних решток. Можна також після зернових, гарбузових культур».
Вячеслав Шевчук використовує широкорядну схему висаджування часнику. Ширина міжрядь у нього – 50-55 сантиметрів. Завдяки цьому легше проводити міжрядний обробіток плужком. Ширина може бути й менша, головне – щоб було зручно сапати. «Зубки втикаю строго вертикально на відстані 10-12 сантиметрів один від одного, щоб цибулини часнику, коли виростатимуть, не заважали одна одній», – розповідає господар.
З настанням заморозків він, як правило, проводить мульчування. Для цього використовує листя чи солому. У такий спосіб затримується сніг, поліпшується перезимівля. Навесні вносить азотні добрива, щоб зміцнити кореневу систему, відновити її. Часник – це культура, яка багато споживає сірки, тож агроном рекомендує вносити сульфат амонію.
«Коли ґрунт підсохне, потрібно провести боронування, внаслідок чого зменшиться випаровування води й заодно заберуться бур’яни, – продовжує Вячеслав Шевчук. – У період догляду залежно від погодних умов озимий часник можна раз чи двічі підживити азотними або легкорозчинними складнозмішаними добривами. Це бажано поєднувати з поливом або дощами».
У часнику шкідників, як правило, немає, а хвороби є, зокрема борошниста роса. Для профілактики і боротьби з ними використовують різні народні методи. «Я готую такий розчин: літр молочної сироватки на десять літрів води, – ділиться досвідом городник. – У спекотну погоду це обприскування можна поєднувати з підживленням мікроелементами».
Важливим агрозаходом при вирощуванні озимого часнику є видалення квіткової стрілки, підкреслив Вячеслав Павлович. «Її потрібно видаляти тоді, коли вона повністю вийшла з листка, – зауважує він. – Видалені стрілки необхідно виносити з грядки, бо вони інколи встигають дозріти і потім виступають як бур’ян на городі. До речі, із видалених стрілок можна готувати настій для боротьби з попелицею».
Часник – культура вегетативного способу розмноження. Внаслідок цього в ньому накопичується різноманітна інфекція, кількість якої з кожним роком зростає, що спричинює поступове виродження і втрату сортових і посівних якостей навіть найкращих сортів часнику. Тому садивний матеріал слід систематично оздоровлювати. «Для цього потрібно частину стрілок із повітряними цибулинами залишати, щоб вони дозрівали, – радить Вячеслав Шевчук. – Коли плівка починає лопати, насіння необхідно зібрати. А потім можна висівати під зиму разом із висадженням озимого часнику, а можна й навесні. Я пробував так і так – ефект приблизно однаковий. Однак більше сподобався весняний посів, бо менше заростає бур’янами. Із цього насіння виростає так звана однозубка часнику. Потім цю однозубку висаджую як звичайні зубки. У такий спосіб відбувається оздоровлення посадкового матеріалу. Розповім про технологію місцевого фермера Миколи Сиротюка. Він ці повітряні цибулини сіє навесні. Але якщо я їх викопую, а потім висаджую, то Микола Іванович взагалі їх не викопує, залишає в зиму. Наступного року вони дають прекрасні цибулини. Завдяки цьому економиться багато часу і сил».
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
