Вам також може сподобатися
Хоча ця крупа давно з’явилася на полицях супермаркетів, вона ще не стала такою звичною для українців, як, до прикладу, гречка чи перловка. Кускус вельми популярний у Марокко, Лівії, Мавританії, Ізраїлі. Серед європейських країн розширив свою популярність і на Францію, але це тому, що в цій країні багато вихідців з Азії та Африки.
Загалом кускус – це збірна назва для крупи, яку зазвичай готують із манки (рідше – з ячменю і кукурудзи). І хоча кускус називають крупою, виготовляють його подібно до макаронів. Саме макаронні вироби можна назвати найближчими родичами кускуса за технологією виробництва. Кускус виготовляють із двох складників – грубо змеленої пшениці твердих сортів та води. Цю крупу ще називають марроканською, бо і в Африці кускус має широку популярність, як і в країнах Азії.
Часто кускус перед приготуванням злегка змочують водою і готують на парі. Він може бути ідеальним гарніром до м’яса, риби або птиці. Сам кускус не володіє яскраво вираженим смаком, тому легко поєднується з іншими продуктами – і солодкими, і солоними, і кислими.
Тож кускус достатньо навіть не варити, а можна просто залити окропом та настояти протягом хоча би 5-ти хвилин. Пропорції складників такі: 1 склянка кускуса на 1,5 склянки окропу. Проте, зважаючи на власний смак, пропорції можна змінювати. Для твердішого, сухішого й розсипчастого кускуса потрібно взяти крупи й води в однакових кількостях. Для ніжнішої каші – половину крупи від кількості води. Перший варіант можна використовувати для салатів зі свіжих овочів та зелені з лимонним соком. М’якший кускус підійде для гарніру, а якщо замість води запарити крупу м’ясним чи овочевим бульйоном, то страва набуде насиченіших ноток.
