Згуртувавшись проти спільного ворога, українці всьому світові демонструють, що здатні долати будь-які виклики, можуть за якихось кілька годин зібрати суму, необхідну для придбання надважливого обладнання, техніки, амуніції і навіть… супутника. А скільки пожертв пересічні жителі добровільно передавали для потреб війська: коштів, харчів, речей тощо.
Мешканка Тлумацької громади, що на Прикарпатті, Петрунеля Козак передала волонтерам 20 тисяч гривень, які кілька років відкладала з пенсії. Ці кошти спрямували для підрозділу Сил спеціальних операцій. Попри інвалідність, Петрунеля Козак підтримує українських військових з початку повномасштабного вторгнення рф.
У Кіровоградській області 75-річний пенсіонер Микола Іванович щомісяця переказує українським Захисникам та Захисницям, які ведуть боротьбу з російськими військами, по тисячі гривень. Раз на місяць він ходить до банку та просить співробітників допомогти йому провести платіж.
Житель Коропця на Тернопільщині Ярослав Мельничук після 70 років розпочав свою справу. Він робить підставки для телефонів, записує відео для тіктоку та закриває збори для ЗСУ.
На Хмельниччині подружжя військових Богдан Кісь та Мар’яна Горнік передали зібрані на весіллі коштu, які їм подарували гості замість квітів, на потреби військових.
25 листопада цього року благодійний фонд сім’ї Доскіч передав 42 дрони «Росомаха 10» для військової частини Регіонального управління «Захід» Держспецтрансслужби Міноборони України. Загальна вартість техніки – 777 тисяч гривень. Окрім дронів, фонд також передав військовим супи швидкого приготування, соуси та медичні набори.
Навесні цього року у центрі Львова відбулась масштабна передача автомобілів для Збройних сил України. Проєкт «ГеройCar» благодійного фонду підприємця Руслана Шостака передав Захисникам 35 автомобілів. Їх скерували військовим на Курський, Запорізький, Херсонській, Харківський та Донецький напрямки.
Раніше виробники риби з Горохівської громади, що на Волині, передали 150 кілограмів товстолобів на благодійність. Тушкованки, які волонтери виготовили з цієї риби, відправили на передову для наших військових…
Які існують практики благодійності, їх поширеність, тенденції та виклики для громадянського суспільства в Україні – з’ясовували в лабораторії соціальних проєктів Zagoriy Foundation спільно з агенцією, яка спеціалізується на вивченні громадської думки Info Sapiens. Це щорічне дослідження охопило 2 400 українців віком від 18 років та 400 представників неурядових організацій, а також провели 20 глибинних інтерв’ю з представниками громадського сектору. Результати – доволі оптимістичні.
Допомагає переважна більшість
Відсоток українців, які залучались до благодійності протягом цього року, фактично залишається високим. Проте сприйняття поширеності благодійності в суспільстві змінилось: українці вважають, що вона менш поширена, ніж у попередні роки. Однак індекс поширеності благодійності порівняно з 2022 роком знизився всього на 1 бал: з 7,7 до 6,7 за 10-бальною шкалою. Цей показник є вищим, ніж у 2021, коли індекс складав 4,5.
Порівняно з 2022 роком, частка грошових пожертв зросла (із 76% до 85%) на тлі зменшення частки інших форматів допомоги: передачі їжі, одягу, ліків (53%) та волонтерства (50%).
В середньому українець перераховує на благо 840 гривень на місяць. Проте люди, які вказали, що залучаються до благодійності, донатять більше – в середньому 2 907 гривень за місяць.
У більшості середня сума донату акумулюється з разових пожертвах. Тільки 14% опитаних надають перевагу регулярним відрахуванням (підпискам) над разовими. Тобто можна говорити про те, що благодійність стає нормою, проте у ній великий вплив мають ситуативні рішення.
Частка волонтерів
Половина українців, які залучались до благодійності протягом минулого року, волонтерили. Цей показник збільшився з 39% у 2022-му до 43% у 2024 році. Найбільше до волонтерства долучається молодь, сільське населення та працівники державного сектору.
Загалом волонтери стають опорою для благодійних організацій. З ними організації взаємодіють майже з такою ж інтенсивністю, як з українським суспільством та іншими організаціями сектору. Найяскравіше це виражено в організацій, що допомагають силам оборони України або працюють з гуманітарною допомогою: з них 67% та 70% взаємодіють з волонтерами постійно.
Хоча не всі організації вміють, хочуть або потребують залучення волонтерів, довіра до них робить волонтерський рух суб’єктним, впливовим. Відповідно до дослідження, 70% тих, хто готовий допомагати громадському сектору, хоче допомагати волонтерським ініціативам, а не благодійним фондам. Це радше підкреслює тенденцію до якомога більш прямих пожертв з мінімальною кількістю допоміжних ланок між благодійником і тим, хто потребує допомоги. З цієї позиції волонтер – це конкретна людина, до якої простіше вибудувати довіру, ніж до організації.
Статистика неухильно стверджує, що українське військо, переселенці, які втратили житло, рідних у цій кривавій війні, багато в чому завдячують саме благодійникам, небайдужим українцям, які невпинно продовжують допомагати та підтримувати.
Благодійність – це велика радість, бо підтримуючи когось, ми самі заряджаємось від того. Це наша інвестиція, яку ми скеровуємо у добрі справи або в організації, які ці добрі справи втілюють в життя.
Війна спонукала багатьох стати доброчинцями, долучитись до важливих проєктів та працювати заради спільної мети. Тому важливо не втратити запалу, а й надалі рухатись вперед заради Перемоги і кращого майбутнього України.
















