У ті найфатальніші миті, коли АТО/ООС, вісім років набрякаючи величезним фурункулом, прорвало повномасштабним вторгненням, за незвіданими досі панікою й хаосом, за неймовірною надією й безапеляційною вірою чи то в краще, чи то в диво, чи то в справедливість, кожен українець прагнув діяти. Кожен шукав свою нішу на цім страшнім перехресті війни на гідному шляху до Перемоги.
Лілія Гайдак, директорка Літочківського будинку культури Зазимської громади, що на Київській Броварщині, разом з сім’єю з перших днів повномасштабного вторгнення активно впряглися в, так би мовити, волонтерство. Стали допомагати теробороні, переселенцям та ЗСУ.
«У 2023 році нашому знайомому потрібні були маскувальні сітки, – розповідає Лілія, – тоді ми зрозуміли, що це розхідний матеріал, якого хлопці потребують постійно. Знала від колеги, Наталії Гром, директорки Будинку культури села Світильня, що в сусідній громаді, яка була під окупацією, що дівчата вже рік плетуть сітки. Тож разом з чоловіком приступили до потрібної справи. Спочатку з Володимиром поїхали до тамтешнього волонтерського об’єднання «Вулик». Дівчата з радістю поділилися набутим досвідом, контактами, через які замовляють ткатину. Чоловік ж роздивився-вивчив станки для в’язання та різання тканини. Змайстрував подібні, вдосконалені».
Здавалося б, все просто. Але щоб поставити, як мовиться, на потік, потрібні були не тільки кошти, а й руки. «Тренер з йоги Анастасія Соколова зробила перший внесок у закупівлю матеріалів, – веде далі наша співбесідниця. – По сьогодні Анастасія зі своїми йогинями – найбільша підтримка у коштах».
Уже маючи матеріали, клубні працівники запросили долучитися односельців. «29 жовтня 2024 року до нас у Літочки приїхали дівчата зі Світильні, щоб показати та розповісти про в’язання, – гордо гортає літопис добрих справ Лілія Гайдак. – В цей день і народилася ідея створення «Літочківських бджілок». А з 1 листопада 2024-го ми почали велику справу».
З тих пір невтомні бджілки працюють щоднини, з десятої ранку до сьомої вечора. А налічує їхній «вулик» 26 небайдужих трудівниць, найстаршій з яких 79 років, наймолодшій – 19. «У багатьох з цих жіночок рідні, близькі воюють, пропали безвісти чи загинули, – з болем констатує завклубом. Деякі бджілки приїздять з сусідніх сіл. А ось Оксана Мехед вдома шиє військові капелюхи, зимові шапки, наволочки, в’яже носки, пояси, шапки. І зрозуміло, що всі в нашій дружній родині не тільки в’яжуть, плетуть, а ще й донатять».
З лютого 2025 року один із військових запропонував «Літочківським бджілкам» спробувати в’язати антидронові сітки, приславши зразок. Володимир Гайдак замовив нитки і навчив бджілок в’язати. Бо ж з дитинства чоловік вміє виготовляти рибальські сітки. «До нас приєдналися чоловіки двох бджілок, які допомагають плести антидронки, – ділиться Лілія. Є активістка Антоніна Станіславівна, яка вдень з нами виготовляє маскувальні сітки, а за ніч ще три антидронові вив’яже. А дякуючи родині Грицаків, яка займається бджільництвом, ми зробили бренд від «Бджілок» з медом, а також медові наливки, які виставляємо на лотереї та аукціони, за кошти з яких й закуповуємо матеріали».
Радіє велика волонтерська родина, що мають друга Чеда Грасія, американського режисера, який підтримує та допомагає.
З моменту створення на рахунку невтомних патріотів 337 маскувальних сіток, 63 метри квадратних кожна, отже – майже 22 кілометри захисту; 605 антидронових сіток – майже 15 кілометрів; більше 2 000 янголів-охоронців; майже чотири сотні капелюхів; понад сотню в’язаних шапок; близько півтори сотні флісових; а ще пояси, наволочки, шкарпетки, вісім сотень каверів для шоломів…
Замовлень, радіють затребуваності бджілки, дуже багато, працюють з хлопцями напряму, відсилають Новою поштою за промокодами, або самі хлопці приїздять і забирають. Найвищою нагородою літочківці вважають врятовані життя Захисників, а найкращою подякою – адресовані саме їм бригадні прапори, шеврони, подяки, фото- та відеозвіти про сітки, що ловлять дрони і маскують техніку.
«Наші сітки на всіх напрямках фронту, – констатують. – «Літочківські бджілки» – це велика родина маленького мальовничого села на Броварщині. Ми не втомимося працювати й любити свою землю. Кожен з нас вкладає у сіточки свою молитву, енергію та силу задля Перемоги».
