Люди у сільській місцевості воду використовують переважно з криниць. Наскільки така вода відповідає нормативам і чи справді є безпечною? Допомогти розібратися в цьому ми попросили завідувача Бершадського відділу Вінницького обласного центру контролю та профілактики хвороб Анатолія Вельгана.
Він насамперед зазначив: вода з криниці насичена природними мінералами та корисними речовинами. Це якщо говорити про її користь. Яка ж може бути небезпека криничної води? Вона може бути насиченою нітратами та нітритами, залізом, іншими макро- та мікроелементами, не кажучи вже про забруднення пестицидами, хвороботворними бактеріями, вірусами, збудниками деяких паразитарних захворювань.
Вам також може сподобатися
Про якість води достовірно можна дізнатися лише при проведенні лабораторних досліджень, зауважує Анатолій Васильович. Адже відомо, що більшість природних речовин, які містяться у воді, при перевищенні безпечної допустимої концентрації або небезпечні токсичні речовини, які потрапили у воду внаслідок забруднення, зазвичай не змінюють її смакових якостей та зовнішнього вигляду.
«Щорічно лабораторії нашого підрозділу досліджують приблизно півтори сотні проб криничної води. І якість її аж ніяк не покращується, – каже Анатолій Вельган. – Зокрема, від 15 до 35 відсотків досліджених проб не відповідають державним санітарним нормам щодо жорсткості, 40-50 відсотків – за вмістом нітратів, які можуть перевищувати норму в 1,3-5 разів. У 25-32 відсотках досліджень отримуємо лабораторне підтвердження бактеріального забруднення».
Які ж причини того, що вода у деяких криницях неякісна? «У більшості криниць використовуються так звані ґрунтові води з першого водоносного горизонту. Вони, по-перше, розташовані на незначній глибині, по-друге, проходять неповну фільтрацію і дуже залежать від стану довкілля, кількості опадів тощо, – пояснює Анатолій Васильович. – Саме розміщення криниці може створювати умови для забруднення води (поблизу вуличних туалетів, вигрібних ям, неподалік сміттєзвалищ, складів отрутохімікатів тощо). Значна небезпека – від періодичного самостійного викачування вмісту ям на власну територію. До цього можна додати і масове використання різноманітних добрив, отрутохімікатів для обробок присадибних ділянок та сільськогосподарських угідь».
Прокоментував фахівець і актуальну у деяких регіонах проблему забруднення води нітратами: «Наявність нітратів у воді – поширене явище, однак за певної концентрації вони стають небезпечними. Надлишок нітратів може призвести до важких наслідків: порушення обміну речовин, захворювання щитоподібної залози. Ситуацію з нітратним забрудненням погіршує ще й те, що вилучити нітрати з питної води практично неможливо. Для цього необхідні спеціальні, досить дороговартісні фільтри».
Також у частині регіонів України питна вода досить жорстка. Це обумовлено вмістом солей магнію та кальцію. Основна неприємність від цього – утворення накипу, що виводить з ладу опалювальне та сантехнічне обладнання, побутову техніку. Надлишкова жорсткість може стати причиною утворення каменів в організмі людини. Частково зменшити жорсткість води можна кип’ятінням.
Анатолій Васильович розповів про способи знезаражування води: «Криниці потребують періодичного очищення, ремонту стінок та обладнання, а у випадку погіршення якості води за бактеріологічними показниками – дезінфекційної обробки. Для цього криницю слід звільнити від води, очистити від мулу, забруднень та обростань і продезінфікувати розчином хлорного вапна. Розрахунок необхідної кількості хлорного вапна проводять за спеціальною формулою. При вмісті активного хлору у хлорному вапні 25 відсотків потрібно 400-600 грамів хлорного вапна на кубічний метр води у криниці».
Фахівець окреслив і основні санітарні норми, яких необхідно дотримуватися при копанні криниці: «В індивідуальних садибах криниці, свердловини повинні бути віддалені від джерел забруднення (надвірних вбиралень, гноярок, вигрібних ям) на відстані не менше 20 метрів, з урахуванням напрямку схилу ділянки. Навколо криниці має бути «замок» із глини завглибшки 2 метри і завширшки 2 метри з ухилом від неї. Верх криниці має бути не менше 0,8 метра вище від поверхні землі. Криниця повинна бути огороджена, мати кришку, навіс, корбу з відром загального користування, лавку для відер».
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
