За прогнозами ООН, до 2050 року у світі кожна шоста людина буде старше 65 років (16% світового населення). А кількість людей віком 80 років і старше на планеті зросте втричі: зі 143 до 426 мільйонів. Таким чином процес старіння населення очевидний. Й Україна – серед лідерів за кількістю населення старше 60 років.
Ще перед повномасштабною війною українські демографи робили прогнози, що до 2050 року чисельність населення країни скоротиться до 30 мільйонів жителів і більшість з них становитимуть люди старшого віку. Однак сьогодні таку кількість населення прогнозують уже у 2040 році, а то й раніше. Свій відбиток на демографічну ситуацію наклала війна. На жаль, поважний вік — це не лише мудрість, а й хвороби. І це означає, що зростатиме кількість людей, які потребуватимуть особливої медичної допомоги, зокрема й паліативної.
Паліативна допомога покликана полегшити стан людей, які хворіють на важкі чи невиліковні захворювання, людей похилого віку. Це – лікування, яке покликане полегшити страждання людини й покращити якість життя. На жаль, щороку такого виду допомоги потребують все більше українців. Ще донедавна родини, у яких були такі хворі, залишалися здебільшого наодинці зі своїми проблемами. Однак поступово інститут паліативної допомоги в Україні розвивався. Й сьогодні така допомога входить до Програми медичних гарантій і є безоплатною для пацієнтів.
Паліативна допомога розділяється на загальну, яка надається, зокрема, сімейним лікарем, та спеціалізовану, яка надається мультидисциплінарною командою медзакладу як в стаціонарних умовах, так і за місцем проживання людини.
У листопаді 2019 року відділення паліативної допомоги запрацювало в Хмельницькому госпіталі ветеранів війни. «Наше відділення розраховане на 25 ліжок, – розповідає завідуюча відділенням Світлана Візірік. – У відділенні проведений капітальний ремонт, створені комфортні умови для перебування людей, які потерпають від недуг та болю. Ми приймаємо хворих з з онкологією, лежачих, після переломів, інсультів, з важкими хронічними захворюваннями серця, печінки, з деменцією та іншими. Загалом перелік захворювань доволі широкий».
Але слід розуміти різницю між відділенням паліативної допомоги та хоспісом чи пансіонатом для людей похилого віку. «Ми – лікувальний заклад, – продовжує Світлана Валентинівна. – Тож перебувати у нас хворі можуть не більше двох-трьох тижнів. І не просто перебувати, а лікуватися. Це хороша нагода для хворих підлікуватися, а рідним – відпочити від важко хворого родича, а родичу – від домашньої обстановки та опіки близьких (це називається респіс). Також у відділенні є підрозділ для надання медичної допомоги в амбулаторних умовах – мобільна паліативна бригада. До її складу входять лікарі різних вузьких спеціальностей. У разі потреби вони можуть надати консультацію по телефону як пацієнтам, так і їхнім рідним. Є і послуга з виїздом додому до хворого, який за скеруванням сімейного лікаря потребує паліативної допомоги. Щоправда, виїжджають бригади лише до мешканців Хмельницької громади.
Що потрібно для стаціонарного лікування
«Щоб потрапити в наше відділення, потрібно мати електронне скерування від сімейного лікаря за кодом «А 59001 паліативна допомога», — пояснює Світлана Валентинівна. — А ще у нас існує черга, хоч і невелика, тому деколи доводиться зачекати з госпіталізацією». До речі, подібні відділення відкриваються й в інших містах, тож паліативна допомога стане доступнішою.
