У народній уяві Стрітення часто вважається святом зустрічі зими із весною. Проте для християн це свято має значно глибше значення.
«Стрітенням завершується цикл різдвяних свят, — розповідає священник Православної Церкви України з Буковини Роман Грищук. — Від Різдва до Стрітення християни вітаються словами «Христос народився — Славімо Його». Стрітення як біблійна подія перекладається як «зустріч». І це свято нам нагадує про зустріч новонародженого Ісуса Христа з Симеоном богоприємцем і Анною-пророчницею. Це сталося на сороковий день після Різдва Христового, адже через сорок днів після народження хлопчика і через вісімдесят днів після народження дівчинки сім`я приходила до храму для здійснення очищувальних обрядів та покладення жертвоприношень. Якраз задля цього і прийшла Діва Марія з маленьким Дитям у супроводі Йосипа до Єрусалимського храму. Там вони зустріли Симеона, який, за церковними переказами, прожив близько 300 років. Він був одним з перекладачів Старого Завіту з грецької на сирійську мову. Симеону, тоді ще молодому чоловікові, випало перекладати Книгу пророка Ісаї. Під час перекладу рядків про те, що Діва зачне в утробі, народить сина і дасть Йому ім’я Емануїл (перекладається як «З нами Бог»), він засумнівався: як це діва може зачати і народити? І хотів переправити на слово «жона». Але, як ми дізнаємося з Євангелії, йому явився ангел, який зупинив його руку і повідомив, що доки Симеон не побачить пророцтво на власні очі, не зможе померти. Тому Симеон жив до глибинної старості. Коли він взяв на руки новонародженого Ісуса, промовив слова, які увійшли до тексту Святого Письма: «Нині відпускаєш Ти раба Свого, Владико, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував для всіх людей, Світло на просвіту поганам і на славу людей Твого Ізраїля!» Тобто Симеон побачив Ісуса і міг з миром відійти до праотців. Також Ісуса побачила Анна-пророчиця. Вона рано овдовіла, але не вийшла заміж, а присвятила своє життя Богу. За це Господь обдарував її можливістю побачити Месію, Спасителя світу. Саме ця зустріч й дала назву святу. Умовно це ще можна назвати зустріччю Старого та Нового Завітів: Старий Завіт — це Симеон та Анна, які уособлювали людство, яке очікувало на своє спасіння. А Новий — новонароджений Христос, Спаситель, Який прийшов врятувати людство».
Стрітенську свічку запалюють в час особливої молитви
На свято Стрітення у храмах освячують воду та свічки. Стрітенську воду цінують нарівні з хрещенською.
«Не можна сказати, що стрітенські свічки відрізняються якоюсь особливою благодаттю від інших освячених свічок, – продовжує священник. – Вони є своєрідним символом радості і роблять людину свідком приходу у світ Спасителя і зустрічі Старого Завіту з Новим. Як кожна освячена свічка, стрітенська є символом світла наприкінці тунелю, яскравим засобом, який сприяє нашому одухотворенню. Так само, як полум’я свічки прагне вгору, так само наша душа рветься ввись до свого Творця. Таке символічне значення стрітенської свічки».
Стрітенську свічку ще називають громничною, громницею, громівкою. Це пов’язано з тим, що наші предки вірили, що вона здатна оберігати будинок від бурі та смерчу, посіви — від граду та буйного вітру, а людину — від удару блискавки, пристріту й хвороб.
Проте священники застерігають, що головне для християнина — віра, а свічка, вода — допоміжні засоби у нашій вірі. Й з освячених речей не слід робити музейні експонати. «Свічка сама по собі не має якоїсь магічної дії, запалена свічка допомагає сконцентруватися під час молитви, спрямувати наші думки у бік Господа, – каже отець Роман. – Свічка повинна допомогти зодягнути наше прагнення до Бога в якісь матеріальні речі. Адже людина – істота духовно-тілесна, яка служить Богу і духом, і тілом. Ми стаємо на коліна, беремо до рук свічку, читаємо з молитовника молитви тощо – тобто залучаємо до служіння Богу і душу, й тіло. А свічка допомагає сконцентруватися у пориві до Бога. Її запалюють в час особливої молитви, під час стихійних лих, особливих випробувань, якихось хвилювань за долю дитини».
«Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, усі парафії ПЦУ більшу частину пожертв віддають на допомогу армії. Кошти, які ми отримали під час Коляди, перетворюємо на дрони, автомобілі, РЕБи, на будь-яку підтримку для наших військовослужбовців. Бо якщо будуть забезпечені Збройні сили України, то буде Україна. А буде Україна – буде і українська церква», – каже отець Роман Грищук.
«Запалена стрітенська свічка свідчить про присутність Ісуса Христа, як віддання жертви Богові у важких, незручних, безнадійних ситуаціях життя, — каже священник Римо-Католицької Церкви в Україні отець Віктор Лутковський. — Громничну свічку запалюємо, коли людина потребує особливої допомоги, просить зцілення. Запалюють стрітенську свічку і під час молитв про закінчення війни. Але пам’ятайте, що допомагає не свічка, а щира молитва і віра в Бога».
Священники зауважують, що освячені у храмі свічки потрібно не зберігати, а використовувати – запалювати під час молитви. «Освячена свічка – це не амулет, – застерігає отець Роман Грищук. – Її потрібно використовувати під час молитов. Адже головним джерелом хорошої енергії для християн є Господь. Люди і речі можуть бути провідниками цієї енергії. Тобто коли ми говоримо про ікони, храм, ризи священника, свічку – то це речі, в особливий спосіб посвячені Богу чи через які може Господь діяти в цім світі. Віддаючи Господу славу через посередництво богопосвячених людей чи речі й споруди, ми віддаємо шану Богу. Але завжди пам’ятаймо, Хто є джерелом самої святості. Тому сподіваємося лише на Господа».
