Значних травм психіці здатний завдати безперервний страх втратити близьку людину, котра перебуває у полоні або зникла безвісти. Відтак, поки відповідні органи шукають людину чи розслідують деталі її зникнення, родичі змушені жити у невідомості. Психолог Наталя Сабліна каже, що надзвичайно важко сприйняти звістку про втрату близької людини. Всі люди різні, і кожен по-своєму виявляє емоції: хтось стає агресивним, а комусь вдається заморозити власні відчуття. Проте це не кращий варіант, адже непрожиті емоції здатні спричинити навіть депресію через невимовний біль.
Поки родичі остаточно не переконаються в загибелі чи смерті близької людини, доти мають в душі стан невизначеності, який можна назвати надією. Проте саме ця невизначеність, котра здатна спричинити емоційні гойдалки, заважає прожити всі стадії процесу горювання, і часто невимовно виснажує як психологічно, так і фізично. Відтак можуть розвинутися психосоматичні розлади. У такі складні моменти важливо, щоб хтось надійний був поруч. Хтось, хто може підтримати словом або навпаки – безмовно: діями, перебуванням поруч.
Дуже важливо, переконана психолог, щоб ті, хто змушений проживати невизначену втрату, зверталися по допомогу до рідних, до психолога або шукали і головне – знаходили сенс у своїх стражданнях. Свій біль не треба заперечувати, навпаки – варто зосередитися на пошуках доступних способів його прожити, щоб звідкись черпати ресурс для подальшого життя. Цим ресурсом можуть бути друзі та рідні поруч, дрібні побутові приємності.
Психологи вважають невизначену втрату однією з найстресовіших видів втрати. Найперше через те, що вона не має чіткого розв’язання. Адже у випадку смерті є офіційне підтвердження втрати, а ритуали трауру надають можливість попрощатися з людиною. А у випадку невизначеної втрати психологічна пастка полягає в тому, що людина, хтось із рідних котрої зник безвісти, переживає стрес та депресію. І цей процес свідомо чи несвідомо продовжується доти, доки вона не отримає достовірну інформацію. І якщо звістка добра, то вийти з важкого стану можна легше та швидше. Якщо ж отримана інформація негативного забарвлення, то людина заново переживатиме біль. Для психіки – це подвійний удар. Бо коли остаточній втраті передує тривалий процес невизначеності, то емоційний біль стає ще інтенсивнішим, і він має глибший вплив на психічний стан людини. Річ у тім, що невизначена втрата – це унікальний вид горя, якому не має кінця, і причиною цього є саме невизначеність обставин. Водночас жевріє надія, що людина жива, але так само виникають найстрашніші здогади. І відігнати їх від себе в умовах інформаційного вакууму практично неможливо.
Тому, за порадами психолога, у цей складний період важливим є для підтримання власної психологічної стабільності продовжувати жити без будь-яких висновків щодо життя близьких. Слід прийняти той факт, що є речі, яких ми не знаємо. Хтось глибоко занурюється в себе, хтось навпаки активно соціалізується, а хтось стає агресивним. Кожен має право по-своєму реагувати на такий складний період життя. І дати людині цей вибір насправді важливо, не вказуючи, що саме вона має робити і як поводитися. Найголовніша порада психологів: не затаювати в собі свій емоційний стан, ним треба ділитися, намагатися проживати всі емоції, доступні в конкретний момент.
Діти в домі
У випадку, коли невизначеність торкнулася тієї сім’ї, де ростуть діти, то найкращий варіант – не брехати їм. Варто розповісти правду, звісно, з урахуванням віку дитини. Правда має бути у формі, доступній для розуміння конкрентною дитиною. Тому важливо спілкуватися з дітьми та пояснювати їм, що відбувається. Адже дитина і так відчує, що щось не так, а причину не знатиме. Тому краще все розказати. Розповідати про свої почуття, ділитися ними.
Якщо втратився зв’язок із військовим
Рідні військовослужбовців знають, що під час війни не отримувати звісток кілька днів від захисника – нормально, особливо, якщо він про це попередив. Водночас варто знати номер мобільного телефону й інших військових, з якими він несе службу. У випадку зникнення зв’язку треба телефонувати їм. Родичам військових, а надто тих, які беруть участь у бойових діях, треба чітко знати номер частини та підрозділу, де служить боєць. Незайва також інформація про те, в якому саме населеному пункті він несе службу, а також слід мати контакти військової частини.
Найперше, якщо людина зникла, слід звернутися в поліцію. Після поліції варто звернутися на гарячу лінію Офісу уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: тел. 0-800-339-247; в Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених при СБУ: 067-650-83-32; 098-087-36-01. Також варто звернутися у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, що координується Головним управління розвідки Міністерства оборони: тел. 0 800-300-529.